Увечері професор Метью Генрі вертався з університету додому, коли біля самісінького будинку хтось зненацька приставив йому до чола пістолет.

Грабіжник у масці велів йому віддати портфель і теку. Професор послухався й розбійник миттєво зник у темряві. Удома, ще тремтячи від страху, професор сів за стіл і написав таку молитву:

“Господи, нині мене пограбували.
Втім, я знаю, що мушу подякувати Тобі
за багато ласк.
По-перше, дякую Тобі за те,
що ніколи раніше мене не грабували.
У такому світі, як наш, то – справжнє диво.
По-друге, дякую за те, що відібрали у мене
лише портфель, у котрому грошей було негусто,
і стареньку теку з не надто важливими паперами.
Хочу Тобі подякувати, Господи,
й за те, що не було зі мною ні дружини,
ні дочки, які, либонь, перелякалися б дуже,
а ще за те, що їм не доводиться нині
мене оплакувати.
І, нарешті, Боже, я хочу подякувати Тобі особливо щиро, що саме я був пограбований, а не розбійник.”

Щоб вилучити зло зі світу, достатньо ніколи не бути його причиною.

(Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі», видавництво “Свічадо”)