Коли одного разу місіонер говорив про вічне життя, один язичник глузливо заперечив йому. Що того - так званого вічного життя, мовляв, ніде не видно. Позаяк, коли приходить смерть, то жодної різниці між людьми немає. Місіонер відповів:

- Слухай, мій друже. Ти бачив дім губернатора?

- Бачив.

- І що розташоване на найвищих поверхах?

- Покої.

- А внизу?

- В’язниця.

- Правильно, - сказав місіонер. - Нагорі розташований палац губернатора, а внизу в’язниця для злочинців. А чи помітив ти, що в тому домі дороги за брамою розходяться? Губернатор іде нагору, а в’язні униз. Так буває і з нами. Існує тільки одна брама – смерть, через яку усім нам належить перейти, а розподіл з’являється далі. Істинні християни ідуть на гору - «на Небо», а нечестиві униз - в «пекло».

«365 притч на щодень»; видавництво «Свічадо», 2013 (с)