Вітер зустрів прекрасну квітку і закохався в неї. Поки він ніжно пестив квітку, та відповідала йому ще більшою любов’ю, розквітаючи та пахнучи. Але вітру видалося, що цього мало, і він вирішив: «Якщо я дам квітці всю свою міць та силу, то вона подарує мені щось більше». І він дмухнув на квітку могутнім подихом своєї любові. Але квітка не витримала бурхливої пристрасті і зламалася. Вітер спробував підвести її, оживити її, але не зміг. Тоді він затих і почав ніжно дихати на квітку, але та в’янула на очах. І закричав тоді вітер:

- Я віддав тобі всю потугу своєї любові, а ти зламалася! Значить, ти мене не любила!

- Але квітка нічого не відповіла: вона померла.

Той, хто любить, мусить пам'ятати, що не силою і пристрастю міряють любов, а ніжністю і дбайливим ставленням.