На фабриці з’явилася величезна проблема – крадіжки. щодня з території потайки виносили товар. Керівники доручили охоронцям обшукати кожного робітника, що виходив з фабрики наприкінці дня.

Робітники, здебільшого, охоче відкривали свої торби і дозволяли оглянути їх вміст. Охоронці працювали вельми ретельно, перевіряючи всіх, аж до останнього робітника.

Останнім завжди йшов чоловік, що вивозив з фабрики цілий візок відходів. І завжди один і той самий охоронець витрачав добрих півгодини, риючись в обгортках, недопалках і пластикових склянках, тоді як інші вже могли йти додому. Але він ніколи не знаходив нічого.

Якось увечері охоронець сказав роздратовано тому чоловікові:

- Послухай, я знаю, що ти щось витіваєш. Щоразу я перевіряю вміст твого візка, аж до найдрібніших речей, і не знаходжу хоч чогось цінного, що можна вкрасти. Скажи мені, що робиш і я даю слово, що нікому не викажу тебе.

Чоловік здвигнув плечима і сказав:

- Все дуже просто – я краду візки.