У церкві довго плакала, молила,
Щоб ту людину, що таке зробила
Лихая доля у годину добрую побила...
Сказала так, перехрестилась і зомліла,
Відчула слабкість у руках, ногах,
Аж бачить - Божа Мати в головах...
І, наче, Богородиця ще й щось казала,
Але дівчина не розчула, не перепитала,
Бо зрозуміла: про таке просить у храмі - гріх,
Життя і доля та Господь розсудить всіх...
Чимало часу з того часу упливло,
Але видіння те допомогло:
Усе те стало в коло, ще й своє;
Тож вірте, люди, у Господнє, у святе.