Чи можливо сьогодні зустріти ту людину, якій можна повністю довіряти, навіть найпотаємніші секрети своєї душі? Чи існує ще десь цілковита відданість другові? Чи є у світі хтось, хто ніколи не зрадить, хто вміє щиро радіти з тобою у щасливих днях і плакати, коли тебе болить? Чи не надто ідеально звучить опис такого друга? Адже кожна дружба через грішність людини має свої злети і падіння. Хіба можливо зустріти того ідеального друга?

Дружба – це особливий спосіб любові, "любові доброзичливої", яка полягає в бажанні добра для іншого. Якщо є доброзичливість, то така дружба є справжньою.

Аристотель каже, що "дружба – це найнеобхідніша річ у житті. Ніхто не хоче жити без друзів, навіть якщо має все необхідне добро. Це - найпрекрасніша річ".

Приклади справжньої дружби ми неодноразово знаходимо у Святому Письмі.

Цар Давид і Йонатан були великими друзями: "Йонатан увійшов з Давидом у побратимство та полюбив його, як власну душу… І Йонатан заприсяг знову Давидові свою любов, любив бо його так, як свою душу" (І Сам.18,4; 20,17).

Або, наприклад, візьмемо дружбу Авраама з Богом: "Не забирай від нас милости твоєї, - каже пророк Даниїл,- Авраама твого улюбленого ради" (Дан.3,35).

Аристотель казав: “друзі — це двоє, які ходять разом і є сильнішими у ділах і думках”. Друг — це дар, подарунок з небес.

Друга знаходиш у найнесподіваніший і найунікальніший спосіб. Майже так само щастить тому, хто знаходить скарб, як говориться про таке у книзі Сираха: “Вірний приятель — міцна захорона: хто знайшов його, знайшов скарб” (Сир.6,14).

Дружба - це любов улюбленця, любов, яка прагне говорити лице в лице, як Мойсей говорив з Богом, як у книзі Вихід: “Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина із своїм другом...” (Вих.33,11).

У цьому значенні -  якого кращого друга можемо мати, ніж Ісус Христос? Ісус мав багато друзів, наближаючи до Себе одних більше, ніж інших. Пише Євангелія від Марка: “Потім вийшов на гору і покликав тих, що їх Сам хотів, і вони підійшли до Нього” (Мр.3,13).

Отже, Христос вибирав Собі друзів. Його дружба є любов’ю до вибраних: “Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив” (Йо.15,16). Христос є правдивий друг, друг, який ніколи не зрадить. І сьогодні Він хоче подарувати тобі свою дружбу, Він вибрав тебе.

Часто ми кажемо, що маємо друга або є друзями комусь, хто є присутній поряд з нами. Але буває, що друга немає поруч, особливо, коли цього дуже потребуємо. Христос, навпаки, присутній завжди, близько і у всіх частинах світу. Псалом пише: “Навіть коли б ходив я долиною темряви, -я  не боюся лиха, бо Ти зо мною” (Пс.23,4).

Найближча дружбі річ, безсумнівно, є спілкування з другом; і не просто спілкування, але також друзям властиво, через єдність сердець, відкривати один одному секрети. І через загадану єдність сердець дружба прагне, щоб один передав іншому все, чим володіє. Ось чому другові відкриваються всі найпотаємніші секрети сердець.

Чи це можливо? - запитаєте ви. Адже, хіба немає речей, які душа тримає у абсолютній інтимності з Богом? Святий Августин відповідає: “Коли бачу когось запаленого християнською любов’ю, відчуваю, що через неї він стає моїм вірним другом, і розумію, що усі мої думки, які я йому довіряю, довіряю не людині, але Богу, Якому він належить, бо “Бог — це любов, і Бог є у тому, хто належить Йому”.

Сам Бог є другом людей з тілесним серцем. І якщо, як ми вже сказали, справжня дружба полягає в тому, щоб віддати другові все, чим володієш, то Христос є правдивим другом, тому що все, що мав, віддав нам: Своє божество і Свою людськість. Недаремно Сам Христос звертається до нас словами: "Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця Мого" (Йо.15,15).

Дружба має ще одну властивість – почуватися щасливим в присутності друга, радіти його словами і ділами, зустріти у ньому співчуття у всіх скорботах. Тому, коли нам сумно, в основному шукаємо розради саме у друга. Книга Приповідок каже: “Олія й пахощі веселять серце, так само й друг солодкий, що з серця  раду вділяє” (Прип.27,9). А один святий рекомендує як засіб від гіркого смутку пошук друга, тому що, як він пише, “через смуток, який розділяють з тобою друзі, пізнаєш, що тебе люблять”.

Христос - правдивий друг, тому що каже нам: “Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я облегшу вас. Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим” (Мт. 11, 28-29).

Про небезпеку і гіркоту зради говорить один святий: “Довіряючи один одному, друзі створюють середовище внутрішньої взаємодовіри. Прорвати його, зробити прохід означає позбутися і кинути просто неба найінтимніший простір душі”.

Книга Сираха щодо цього навчає: “Вірному другові немає ціни, і немає ваги, щоб вартість його зважити. Приятель вірний — то лік життя, і його знайдуть ті , що Господа страхаються. Хто Господа страхається - зміцнює свою дружбу: який він сам, таким і друг його буде” (Сир.6,15-17).

Дружбі властиво погоджуватися з бажанням друга. Тобто, якщо наша любов до Бога є любов’ю дружби, ми маємо виконувати Його накази, бо правдива любов є та, яка проявляється та випробовується у ділах. Як пише один святий: “діла є любов, а не великі розумні причини”. А святий Григорій Великий навчає, що любов дружби робить величні діла: “любов не є щось зайве. Коли вона існує, то може робити великі справи; і якщо немає бажання чинити діла, значить, немає цієї любові”. Святий Іван від Хреста, у свою чергу, стверджує, що любов є творча: “Де немає любові, покладіть любов і знайдете любов”. Тобі здається, що тебе не люблять? Люби! Тобі здається, що ніхто не звертає на тебе увагу? Люби! Вважаєш, що про тебе забули? Люби! Що тебе не розуміють? Люби!

Людина вважає друга своїм другим “Я”; тому необхідно допомагати друзям, як собі самим, брати участь у їх справах. Ось чому справжнім друзям властиво робити добро один одному. Правдива дружба базується на любові. Щоб бути вічною, любов повинна мати свій центр тяжіння не в людині, але у тому, в кого є правдива вічність. Тільки той не може втратити друга, який має всіх друзів у Тому, Якого неможливо втратити, - у самому Бозі. Дружба є любов’ю для створінь, які працюють з великим зусиллям, щоб вона досягла розміру Хреста.

Це зробив, перш за все, Христос, Який, “полюбивши Своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця” (Йо.13,1), а також казав: “Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів життя віддає” (Йо.15,13).

Де закорінений фундамент правдивої дружби? Справжня дружба полягає у розрідженні серця, що протиставляється його затвердінню. Пом’якшення чи розрідження серця допомагає улюбленій людині проникнути у нього. І тільки якщо улюблена особа присутня в тобі, тобто нею духовно володієш, з’являються плоди: втіха і радість. Якщо ж вона відсутня, виникають дві інші пристрасті — сум через відсутність, тобто слабкість, та сильне бажання бути поряд з улюбленою особою.

Прекрасні слова святого Ельредо де Рідеваль про дружбу:

"Насправді немалою втіхою у цьому житті є мати когось, з ким можеш об’єднатися інтимним почуттям і пресвятішими обіймами любові, у кому може відпочити твій дух і кому можна відкрити душу; у приємній розмові з ним, яка нагадує заспокійливу колискову, знаходиш покров своїм скорботам; до приємного і люблячого лона якого можеш прихилитися з впевненістю у своїх негараздах цього життя; у найулюбленішому серці якого можеш покласти без вагань найінтимніші свої думки і себе самого; у духовних поцілунках якого розчиняються труднощі твоїх турбот; який плаче з тобою в скоботах, радіє з тобою в твоїх успіхах і є для тебе опорою; кому, через зв’язок любові, відкриваєш секрети своєї душі, щоб, відсутній тілом, він був був присутній у твоєму дусі, де ти веселитимешся на одинці з ним, і, заспокоюючись від гамору світу, у мирному сні, у обіймах любові і у поцілунку єдності, відчуваючи між вами солодку присутність Святого Духа, відпочиватимеш тільки з ним, наближаючись і об’єднуючись з ним, уподібнюючись духом так, що ви стаєте одним".

Маючи таку характеристику, чи знаєш ти більшого друга, ніж Ісус Христос? Він є той, хто вибрав тебе Своїм другом, хто є вірним тобі до кінця, хто знає всі твої секрети, хто так полюбив тебе, що віддав Своє життя за тебе, хто розуміє тебе у горі і радіє з тобою у щасті, хто дарує тобі все, що ти маєш у житті, з ким ти можеш ніколи не розлучатися і, найголовніше, хто завжди  любитиме тебе і чекатиме на тебе. Невже хочеш ти знехтувати цією дружбою?

Звертаючись до молоді, Святіший Отець бл. Іван Павло ІІ казав: "Можливо, хтось з вас вже пізнав сумнів і збентеження, можливо, ви вже пережили сум і поразку, роблячи важкі гріхи. Тож прийшов час вирішувати. Саме тепер маєте нагоду прийняти Христа: прийняти Його дружбу і любов".