В даній статті хочеться на основі Cвятого Писання дати зрозуміти противникам іконошанування про необґрунтованість їхніх нападок на Церкву Христову щодо догмату іконошанування!
«Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене…» (Вихід 20:4,5).
Дану цитату наводять більшість іконоборців як аргумент проти іконошанування, та цю цитату потрібно починати читати з 3 стиха: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною!»
Якщо б ця заповідь забороняла будь-які зображення, то вона перечила б іншим стихам Біблії: «А всі стіни храму навколо приоздобив ритими різьбами херувимів і пальм та розкритих квітів, зсередини та від зовнішньої частини.» (1 Царів 6:29).
Хочеться нагадати, що Херувими знаходяться на небі, а пальми і квіти на землі…(Вихід 20:4,5).
Виходить, що храм цей був побудований проти волі Божої? Та якщо ми добре читаємо Святе Писання, то знаємо, що з волі Божої будувався храм цей! (хочу зазначити, що в Біблії говориться більше 60 разів про зображення, які створювались за волею Божою.)
«Дивися, Я покликав на ім'я Бецал'їла, сина Урієвого, сина Хура, Юдиного племені,
і наповнив його Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи,
на обмислення мистецьке, на роботу в золоті, і в сріблі, і в міді, і в обробленні каменя, щоб всаджувати, і в обробленні дерева, щоб робити в усякій роботі.» (Вихід 31:2-5).
Тут ми бачимо, що люди, які працювали на оздобленні храму(в тому числі створювали зображення) були наповнені Духом Божим!
З даних текстів ми бачимо, що не всі зображення були заборонені Господом. (Подивімось сучасні протестантські журнали - в них ми бачимо доволі багато зображень Христа, апостолів…).
Та де написано, що зображення можна шанувати? «І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!» (Вихід 3:5).
Відразу виникає питання: від чого земля стала святою? Бо там був Господь?! Я пропоную всім нам роззутись - Господь скрізь присутній! Всякий раз, коли Господь видимим шляхом проявляє свою присутність, відбувається освячення матерії і сама матерія стає об’єктом шанування. Таким святим місцем був Єрусалимський храм, про який Псалмоспівець Давид каже такі слова: «А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.» (Псалми 5:8).
В Священному Писані ми читаємо, що благодать Божа може діяти через різні матерії, наприклад: «І сталося, як ховали одного чоловіка, то погребальники побачили ті орди, та й кинули того чоловіка до Єлисеєвого гробу. А коли впав і доторкнувся той чоловік до Єлисеєвих костей, то воскрес, і встав на ноги свої…» (2 Царів 13:21). Я ніколи не повірю, що кістки мертвої людини воскресили мертву людину! Це благодать Духа Святого, яка спочивала на кістках цієї людини…не просто людини, а Божого пророка. А про святих святе письмо каже, що вони не побачать тління тобто, що і після їхньої смерті Господь буде діяти через них… Звідси ми бачимо, що благодать Божа може діяти через різні види матерії. Одежа Ісуса Христа зцілила кровоточиву жінку (ви можете заперечити і сказати, що вона отримала зцілення через віру і одяг тут ні при чому …то чому лише після дотику прийшло зцілення?) «І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими, так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.» (Дії Апостолів 19:11,12). Уявляю ситуацію, коли хтось би прийшов і сказав цим зціленим: викинь цю хустинку, ти зцілився лише вірою… Думаю, ця людина до кінця життя носила б цю хустинку біля серця і шанувала б її як предмет, через який благодать Божа дарувала їй зцілення.
Також ми бачимо, що ніде в Святому Писанні не написано, що потрібно було класти платки на хворих…(що, зарахуємо це тим людям як єресь???). Хочеться згадати і посуд, який Валтасар забрав із Храму Господнього і використовував не за призначенням ( з точки зору формального протестантства, чашка вона і є чашка..), але коли Валтасар використовував ці речі не за призначенням (він пив з чаш вино), то Господь в ту ж ніч умертвив безумного царя (це доводить, що потрібно шанувати освячені Богом речі). Коли б я попросив протестанта замотати мені канапку в сторінку із Євангелія він сказав би, що я - безбожник, адже це - Слово Боже. Та можна відповісти, що це лише чорнило і папір та й все, це не є Бог. Та я впевнений, що протестант не піде на таке святотатство. То чому вони не хочуть зрозуміти, що ікона - це те саме слово Боже, але лише написане фарбами. Я міг би його назвати ідолопоклонником, бо він шанує папір, тобто дерево, та я розумію, що він шаную Слово Боже…То чому протестанти не хочуть зрозуміти, що ми не шануємо фарбу чи дерево, а лише образ Божий?
Так само ми бачимо, що абсолютно очевидним є шанування образів та інших речей, через які діє благодать Божа. «І несли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом. А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, на гуслах, і на цимбалах.» Перед чим танцював Давид? Очевидно, що перед ковчегом, та бачимо, що танцювали перед ним як перед Богом, хоч це можна назвати ідолопоклонством, оскільки ковчег зроблений людськими руками (2Самуїлова 6:4,5). Наголошую: ми не молимось перед деревом, а лиш віддаємо пошану образу, через який виходить благодать Божа!
Надто часто протестанти звинувачують нас у тому, що ми поклоняємось іконам… Хочеться заперечити, адже догмат говорить нам так: «Шануйте їх (зображення) цілування і шанобливим поклонінням, не істинним поклонінням по вірі нашій. Богопоклоніння подобає лише єдиному Божественному єству». Тут вказано, що ми шануємо ікони не як Божество. Потрібно відзначити, що хто буде обожествляти ікони за тим же самим Вселенським собором «анафема» таким. Покажіть мені християнина, який молився б до рамки чи до фарб…Ні, ми молячись до образу, молитовно підносимось до Першообразу.
Цікавий випадок стався із дияк. Андрієм Кураєвим, коли він прийшов в протестантську семінаріїю. Всі, зібравшись, почали молитись. Диякон помітив, що, читаючи молитву, ректор дивився на стіл. Він в ту ж мить спитав його: чому ж він молиться столу. Пастор пояснив, що він лише дивився на стіл, а молився Богу… Коли вони почали молитися знову, пастор не знав куди діти очі… Що поганого в тому, що нам легше молитися, маючи перед собою образ Божий, адже ми теж молимось лише Богу …
Ісус Христос не тільки не відкинув шанування храму з його священними зображеннями і предметами, але і Сам відвідував храм для поклоніння Богові. Спаситель ніколи не говорив, що священні зображення - це ідоли і шанувати їх не потрібно. А саме так вчать сектанти. Навпаки, відвідуючи храм, - говорить св. Марк, - Христос оглядав все, де були священні зображення (Єзек. 41:17-20) і вчив: "Дім Мій домом молитви назветься" (Мрк. 11:15-17).
"Ми знаємо, чому кланяємось" (Ів. 4:22), - говорив Спаситель про Себе і про юдеїв, а юдеї поклонялися Богові перед священними зображеннями (Іс.Нав. 7:6). І християни знають, чому кланяються, наслідуючи в цьому Ісуса Христа.
За прикладом Спасителя і св. апостоли відвідували Єрусалимський храм, де поклонялись Богові (Лк. 24:53; Дії 2:46) і ніколи не вчили відкидати священних зображень.
Хтось скаже: «А де в Біблії написано, що потрібні в храмі ікони?». Тоді і я запитаю: «А де в Біблії написано, що потрібно вивішувати на стіни цитати???»
Православне вчення про іконошанування підтверджується і церковною історією, яка зберегла найдревнішу оповідь про нерукотворний образ, що відбитий Самим Христом на убрусі, який прислав Авгарій. Церква підтвердила цю оповідь як правдиву на VIII Вселенському Соборі. Інше передання говорить, що св. Лука написав три ікони Богоматері.
Старовинні крипти і капели в римських катакомбах свідчать, що християни перших віків шанували св. ікони. На стінах катакомб, на гробницях, посудинах, які знайдено там, збереглись зображення Спасителя, Богоматері, апп. Петра і Павла і старозавітніх праведників і пророків.
Про шанування ікон свідчать Минуцій Фелікс, Тертуліан, Ориген та ін.. VII Вселенський Собор ясно виклав православне вчення про ікони.
Автор: Батюшка