Кульмінація Божого Закону

Легше коритися прямим заборонам і правилам, які вимагають від нас певного поводження й учинків, аніж підкорятися законам совісті. Це тому, що направду тільки Бог бачить, порушили ми цей Закон, чи ні. Тільки Богові відомо, зажадали ми чужого, чи ні, тому що справжні бажання нашого серця знає лише Бог.

Десята заповідь насправді описує наш внутрішній стан. Інакше кажучи, ця заповідь стосується нашої особистості — того, ким ми є і що собою являємо. Перефразувавши відому приказку - скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти, - можна сказати: «Скажи мені, які твої найпотаємніші бажання, і я скажу, хто ти». А тепер уяви, що все, чого ти бажав, прагнув, хотів і про що мріяв, – є марнота, абсолютно непотрібна для твоєї душі, яка спонукала, через твої бажання, віднайти Єдиного Бога–Творця, Який тебе створив для Себе і тільки в Ньому душа віднаходить мету усіх своїх бажань-прагнень. Бо поза Ним - лише ненаситна безодня пристрасних бажань, які ніколи не можна вповні вгамувати.

Отже, людина мусить зробити вибір, тобто скористатися Божим даром – вільною волею вибору: все життя ганятися за вітром чи віднайти, прийти, і поєднатися з Творцем і мати повноту своїх прагнень та заспокоєння душі.

Усі наші видимі гріхи, слова й справи виникають через внутрішнє забруднення душі. І, як влучно сказав Св. Августин: „Неспокійна душа моя, доки не поєднається з Богом”. Бо увесь сенс людського життя на землі полягає в тому, щоб шляхом щирого покаяння, навернення й твердої віри й довіри Богові та, послуговуючись Його Заповідями, – уподібнитися Сину Божому й Месії-Спасителю, Ісусу Христу, і, через уподібнення Йому, а, головне, за Його милістю, багодаттю і допомогою – відновити втрачену гідність бути Божою дитиною. І тоді вже, як дитина, сподіватися на спадок від Отця – Царство Небесне.

Джерело: Слово вчителю