"Чи забезпечено спасіння в разі регулярних сповіді і причастя? Чи не суперечать нашій вірі об'явлення Богородиці та Ісуса, в яких вони гарантують порятунок тим, хто почитають, наприклад, медальйон Непорочного зачаття або образ Божественного милосердя?"
Наша впевненість у спасінні заснована на волі залишатися вірними Господу і на надії, що ми збережемо цю вірність до кінця днів. Зрозуміло, спасіння, що дарується Богом через Сина Його Ісуса Христа, не можна розглядати в термінах «гарантії». Це суперечило б волі людини, створеної за образом і подобою Бога. Яку б благочестиву практику не здійснював віруючий, він завжди вільний у своїй волі, а людські пристрасті можуть зіграти з ним злий жарт. Якби це було не так, то подібні обіцянки, дані в різних приватних оголошеннях Матір'ю Божою і Ісусом Христом, були б не чим іншим, як забобонною і навіть магічною практикою: я щось роблю - і у відповідь мені повинно бути дароване спасіння в силу якоїсь «гарантії».
На жаль, такий погляд може бути притаманний і щодо Таїнств. Зрозуміло, Таїнства Примирення і Євхаристії дарують людині рятівну благодать. «Я хліб живий, що з неба зійшов, хто цей хліб їстиме, житиме повіки »(Ін 6,51), - сказав Господь. Те ж саме Він сказав щодо Таїнства Примирення: «Кому відпустите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться »(Ін 20,23). Таїнства є ординарним шляхом порятунку. Але Бог ніколи не замінює Собою нашу свободу.
Коли в різних приватних одкровеннях звучить заклик Господа і Богородиці здійснювати ті чи інші практики благочестя, зрозуміло, це не означає, що вони замінюють Таїнства. Шанування медальйона Пресвятої Діви Марії або образу Божественного милосердя не замінюють собою Таїнства, але є додатковими засобами, які повинні спонукати людину встати на ординарний шлях порятунку, який проходить через Таїнства. Наприклад, образ Божественного милосердя наводить на роздуми про те, в чому полягає милосердя Бога, відкрите нам у Святому Письмі. Слово Боже підтверджує, що милосердя Бога передбачає наше бажання встати на шлях милосердя, визнати наш гріх і прагнути до примирення з Богом і Церквою.
Наша вічна доля залежить перш за все від того, чи перебуваємо ми в стані благодаті в останню мить нашого життя. У стані благодаті в кінці життя може виявитися завдяки щирому покаянню навіть самий закоренілий грішник(ця), який ніколи раніше не приступав(ла) до Таїнств, і буде врятований подібно розсудливого розбійника. І навпаки: людина, яка все життя регулярно приступає до Таїнств, в кінці життя може виявитися позбавленою благодаті через тяжкий гріх. Звичайно, регулярні Таїнства і постійне прагнення до доброчесного життя зміцнюють людину на шляху святості і готують її до доброї кончини в стані благодаті. Але не випадково святий апостол Павло попереджає: «Хто думає, що він стоїть, бережися, щоб не впасти» (1 Кор 10,12).
Християнський портал КІРІОС за матеріалами Радіо Ватикан.