Криза. Сьогодні це слово стало популярним. Його чуємо по телевізору, пушуть газети на перших сторінках, вживаємо за столом в домашніх розмовах. Як правило, це слово стало поясненням для багатьох складних ситуацій, а для декого це стало і вироком, який змусив відкласти на невизначений час свої мрії, плани.
Ми, християни, чуємо це слово і промовляємо його. Живемо у середовищі, яке перебуває у світовій економічній кризі. Як ми маємо ставитися до кризи?
Найперше маємо пригадати, що криза – це стан, який кличе до змін. Криза не виникає просто так. Попередні дії призвели до такого результату.
У складних ситуаціях є дві дороги: до покращання і до погіршення. Обидві ведуть до зміни, але одна веде до розвитку, а інша до занепаду. У кожному випадку в часі кризи не можемо залишитися нерухомі. Всерівно зміни настануть, навіть, без нашої участі.
Господь наш Ісус Христос прийшов на землю в часі духовної кризи і запропонував альтернативу: духовне обновлення, покаяння і навернення до Небесного Отця, любов між людьми. Та криза привела людей до Спасіння, хоч і не всіх. Вийшли із кризи ті, хто повірив. Хто вірить, той пройде кожну кризу.
Наше життя показує, що ми пройшли багато особистих криз і пройшли, бо вірили, що все буде добре, що Бог нас виведе до кращого. Так сталось.
У часі світової кризи потрібно думати ширше і вийти за межі свого особистого життя. Потрібно усвідомити відповідальність за інших, адже мої вчинки впливають на життя інших. Саме тому в часі кризи християнин має покликання схиляти інших до покращання, до розвитку, до зміни в сторону добра.
Криза є на різних рівнях, не тільки на рівні економічному, хоч на цьому робиться великий наголос. Тому маємо поглянути на наше життя і побачити основну проблему, яка привела до кризи.
Нехай кожний спочатку загляне в своє серце і побачить свої помилки-гріхи, щоб розкаятися і навернутися, щоб стати кращим, щоб відновити втрачене.
Кожного разу, коли грішимо, ми відчуваємо кризу, і кожного разу, коли каємося, отримуємо прощення та змінюємося, ми повертаємо в життя радість і спокій. Чи не так би мав зробити світ у часі світової кризи?
Заохочую всіх, крім особистого покаяння, ще й до молитви, щоб наш добрий Бог виявив Свою милість на нас і помилував нас. Щоб у цей час сім’ї об’єднались у молитві і спільно благали Господа за збереження єдності.
Християнин покликаний нести надію! Погляньмо в очі того, у кого є розпач, і донесімо, що він не самотній із своїми проблемами та труднощами.
Автор : о.Віталій
Джерело: rozdum.org.ua