Коли досліджуватимемо життя Святих Отців, може нам на перший погляд видатися, що вони освятилися без великого труду, особливих жертв та надзвичайних аскетичних подвигів. Найперше в цьому їм допоміг послух - основа їхнього життя.

Вибрати за основу послух - це, найперше, навчитись слухати. Слухати одні одних, слухати сумління, слухати голос Божий. У стосунках між собою, ми, як правило, є поверхові, і через це не можемо побачити, що кожну людину послано нам Богом. Відповісти іншій людині означає прийняти її такою, яка вона є, і бути готовим почути через неї те, що Бог мені хоче сказати. Ми також не слухаємо голос сумління, бо не сприймаємо його докори, натхнення і напоумлення.Слухаємо лиш те, що бажаємо. Ми не готові прийняти слово Боже, яке б упало в нас, проросло, і дало плід.

Тож замислімось: як ми слухаємо інших, своє сумління, голос Божий, голос Церкви. І тоді побачимо, що чуємо лиш те, що хочемо почути, те, що нам подобається. Бо так є, що ми витворили собі певний світогляд, замкнулись у своїх поглядах та поняттях. Через це Господь не може промовити до нас. Нам важко сприйняти чиїсь зауваження чи рішення, бо до всього підходимо критично і упереджено. Ми не готові прийняти те, що Господь хоче промовити до нас через когось або через щось, бо все вже знаємо, розуміємо, у всьому тямимо. Чинимо так за своєю волею, правильніше сказати, - приймаємо ті нашіптування, які посилає нам лихий. І знаємо з досвіду, як часто помилялися.

Нам треба багато потрудитися, щоб навчитися довіряти не лише собі. Для цього постійно шукаймо поради в інших. Наше "Я" дуже сильне і маємо багато працювати над собою, щоб воно не домінувало. Інші також можуть робити помилки, але коли ми виконуємо їхню волю з послуху, то це для нас повернеться на краще, а не на гірше. Ще нікому життя у послуху не зашкодило, бо воно є наслідуванням Христа, Який каже:"Зійшов Я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю Того, Хто Мене послав" (Йо.6,38).

Духовні настанови, Ієром. Венедикт