Будь-яка влада походить від Бога: “Не мав би ти наді мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори.” (Ів 19, 11)—сказав Ісус до Пилата, коли його несправедливо засуджували. Бог є першим керівником у світі і ті, які мають керівні обов’язки у світі, мають брати приклад з Бога, який є справедливий, милосердний, добрий, є все для людини: сотворитель, охоронець, Господь, вчитель, суддя. І понад усе Він є святий.
Святість—це якість, яку мають здобути ті, які мають обов’язок керувати і навчати інших.
1. Старший повинен бути святим, щоб у всіх речах бути добрим прикладом для своїх підвладних.
2. Добрий приклад є найкоротший і найефективніший засіб, щоб вести суспільство до добра.
3. Згубний вплив поганого прикладу.
4.Святість потрібна старшим, щоб заохочувати чесноти у своїх підвладних.
І “Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.” (Мт 5, 16) Чому наш Господь наказує нам, щоб ми випромінювали наше світло перед людьми, тобто, наші добрі вчинки, коли у іншому місці він радить нам приховувати добрі вчинки і молитися у таємному місці. “Щоб навчити нас - каже св. Августин - що ті, які мають охоронятиі проводити своїх братів не тільки повинні бути святими, а також і виглядати так перед своїми підвладними”. Тому написав святий Павло до Тимотея: “Ніхто твоїм молодим віком хай не гордує, але будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі і чистоті” (Тим 4,12), “даючи самі себе як зразок добрих діл: повноти в ученні, поважності, здорового та бездоганного навчання; щоб супротивник осоромився, неспроможний злого проти нас сказати” (Тит 2, 7)
Перший обов’язок старшого—наслідувати Ісуса Христа, який перед тим, як почав навчати, спершу почав практикувати свою доктрину. Приклад завжди повинен передувати навчанню. Святий Вікентій каже, що багато часу маємо самі практикувати те, що хочемо навчити інших. Старший повинен особливо турбуватися про власну святість, щоб його життя служило навчанням для його підвладних, щоб міг сказати зі святим Павлом: “Будьте моїми послідовниками, як я Христа”.
ІІ Мова вчинків є більш переконлива, ніж мова слів.
- Бо люди більше довіряють тому, що бачать, ніж тому, що чують. Добрий приклад керівника має більшу силу, щоб тренувати чесноти, ніж довгі і часті конференції посереднього керівника. Юлій Цезар ніколи не казав своїм солдатам: “Ідіть, наступайте на ваших ворогів”, але: “Ідем, наступаймо, атакуймо наших ворогів”.
- прикладом показуємо, що практикувати добро, стати святими не є понад наші сили. Тому св.Августин вирішив навернутися: “Також і я можу робити те, що багато інших вже робили”.
- Бо така велика є людська слабкість, що важко людині прямувати до добра, не бачачи, як інші це роблять. Добрий приклад керівника є дуже ефективний, природньо притягує до себе підвладних, полегшує їхню працю, і ті з підвладних, які не підкоряються ні через обіцянки, ні через загрози, зрештою, переконуються привабливістю доброго прикладу.
- Бо людина природно схильна робити те, що бачить. Але на кому зупиниться її погляд? Кому надасть перевагу, щоб наслідувати? Своїх старших, які мають авторитет над тими, яких бачать своїми ідеалами: “Такими, як є суддя і голова народу, такими є і їх міністри; яким є губернатор міста, такими є і його мешканці”—каже Біблія. Васали повторюють діла принца. Якщо вони є добрими, принесуть здоров’я і життя. Якщо погані—діють як отрута, яка зруйнує невинний народ. Так як один народ є добрий, коли ним керує добрий голова, так кожен, хто керує малою установою, має бути святим, щоб робити добрими тих, які є коло нього. Святий Іван Сенобіта казав: “Нічого не навчаю, нічого не наказую такого, чого б я не практикував кожного дня”.
ІІІ Погані приклади роблять некорисними інструкції і навчання. “Промово втрачають ефект, коли поведінка протилежна їхнім навчанням”,--казав св. Іван Золотоустий. “Коли нікчемне життя, нікчемна і доктрина”, --повчав святий Григорій. Тому якщо дії керівника не відповідають його навчанню, то однією рукою руйнується те, що іншою будується. Керівник, який не будує, втрачає повагу і моральний авторитет, який потребує, щоб спонукати і виправляти. Адже хто зважиться виправляти ті помилки і недоліки, які сам має. Св.Альфонс говорив: “Щоб відповідати за виправлення інших, потрібно бути бездоганним, бо якщо буде навпаки, то лікарю можна закинути: лікуйте самого себе. Як можуть лікувати недоліки інших ті, які не вміють лікувати власні?” Нечиста особа, кого буде очищувати? Хто має місію виправляти дефекти інших, має перемагати свої пристрасті, відкидаючи хиби і виправляючи власні дефекти”.
Керівник для своєї установи є як голова для тіла. Один мудрець сказав: з моральним тілом буває те, що й з людським: члени завжди відчувають вплив голови, і коли вона хвора, члени теж у розладі”. “Добре чи погане життя керівників принесе великі наслідки. Вони можуть стати причиною руїни багатьох чи початком дороги спасіння.
Керівник—душа спільноти. Він—годинник, яки добре чи погано регулює здійснені вчинки. Поведінка поганого керівника тримає і утверджує поганих, і руйнує добрих”. Без сумніву, найбільше недоліків підвладних походять від невиконання керівниками обов’язків.
Керівник, який не додержується закону, не може приховати своїх недоліків. Як каже святий Бернард: “Чи можна приховати руїни міста, збудованого на горі? Чи можна приховати дим смолоскипу, який згас? Чи можна приховати божевілля царя, який має владу?” Як можуть цінити підвладні старшого, знаючи його неправильність.
IV У природньому порядку кожна істота породжує собі подібну. Так як вогонь породжує вогонь, світло породжує світло, живі істоти отримують своє існування від насіння чи зародку свого роду. Так само у моральному порядку: відповідальні люди повинні передати чесноти підлеглим.
Хочеться передати справедливість, солідарність, патріотизм, релігійність, чесність у суспільстві? То ж нехай керівники практикують ці чесноти.
Як ми сказали, керівники є інструментами Бога. Тож нехай будуть корисними інструментами і відповідними своєму призначенню серед людей. Нехай співпрацюють з Богом. Бо якщо ні—будуть непотрібним знаряддям: “Хто перебуває в мені, а я в ньому,-той плід приносить щедро. Без мене ви нічого чинити не можете”.
Керівники мають бути сповненими любов’ю до Бога, щоб передати цю любов підлеглим. Святий Альфонс: “Дерево, яке не горить—не може запалити інших, від холодного серця ніколи не запаляться блискавки”. І ще раз повторюємо: хто хоче приносити великі результати на керівних посадах, повинен жити серед підвладних, використовуючи спосіб прикладу.
Тільки святість досягає божественне благословення. Тільки святість досягає довір’я людей, полонить своїм духом, підкоряє волю, зворушує серце і спонукає його наполегливо позбутись недоліків, обійняти чесноту і віддатися Богові.