ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ… цікавий день…багато привітань, побажань, подарунків…
Відразу пригадуються слова однієї пісеньки з колись популярного радянського мультфільму: «…к сожаленью, день рожденья только раз в году…».
Але чи справді це так? Давайте повернемось до історії (в т. ч. і до історії християнства) та логічного роздуму про це свято.
Немає жодних свідчень, що ізраїльтяни в часи Христа мали який-небудь звичай, пов'язаний із відзначенням Дня Народження. А в Святому Письмі, як можна легко переконатися за електронними текстами, використовуючи систему пошуку, згадки про дні народження стосуються лише фараона (Буття, 40:20) та Ірода Антипи, коли загинув Іван Хреститель (Мт. 14:6; Мк. 6:21). Мало того, старозавітній Проповідник каже, що день смерті кращий за день народження (Екл. 7:1).
Чи справді це так? І тоді чи справді в людини тільки один День Народження?
Давайте звернемось до тлумачного словника української мови, який говорить, що «народження, народжувати, народжуватися» - це :
- З’являтися на світ під час пологів. Бути призначеним, створеним для чого-небудь.
- З’являтися, виникати, створюватися.
І тут знову: більше запитань чим відповідей… І ще один вислів - «народжений в сорочці», який означає бути щасливим…
Багато людей, які пережили надзвичайні події в своєму житті,кажуть що народились знову на світ. І, на мою думку, це - правда.
Давайте розглянемо декілька випадків можливого дня народження:
- День зачаття. Ви скажете - ні? А хіба це - не народження в лоні матері?
Звісно, ми скажемо, що ми не знаємо дати і святкувати не знаємо коли, але, все рівно, це є день народження.
- День іменин (день ангела). Ні? Ми ж народжуємось зі заступником в Небі…
- День охрещення (хрестини). І тут ні? Але ж ми народжуємось в Бозі, відкинувши все зло від себе.
- Час приймання першого і подальшого Святого Причастя. Згадаймо, як ми готуємось до Першої Святої Сповіді, Першого Причастя… Це ж той самий День народження - в «новій», очищеній душі.
- Різні обставини земного життя, після яких ми морально, а інколи навіть і фізично знову народжуємось, – це ж той випадок «народженого в сорочці».
- День смерті. І тут - можливо і смішно. Як смерть може бути святом і ще й Днем народження? А ось так все просто. Смерть - це просто процес переходу нас з життя земного в Життя Вічне. Це - народження для ВІЧНОГО ЖИТТЯ.
Ви скажете, як можна святкувати смерть? Подивімось навколо себе, на різні народи, їх звичаї. Одні танцюють під музику, інші оспівують піснями… В кожному звичаї своє святкування, не дивлячись, що це є горе. Але горе для тих, хто залишився тут, в земному житті. А для когось це і справді День нового життя в Небі з Богом.
І, наостанок, зупинюсь на дні, який ми прийняли за правило святкувати – День Народження в світ під час пологів. Багато є звичаїв та традицій святкування цього веселого свята.
Одним з найвідоміших - це «натягування вух».
А чи знаєте ви, чому на день народження іменинників тягають за вуха, для чого потрібно загадувати бажання, задувати свічки на святковому торті, співати пісні й дарувати подарунки?
Як вже згадувалось, святкування дня народження починалось з фараонів та царів у Давньому Єгипті. Зате День Народження вони робили з розмахом! Окрім всіляких напоїв і наїдків, видатні люди Єгипту запрошували на свято слуг і рабів, а також проявляли неабияку милість - випускали в цей день ув’язнених.
Вражають своїм умінням святкувати греки. Право на День Народження у Греції мав лише глава сім’ї – чоловік, батько, а жінки з дітьми залишалися осторонь. Ну, повний патріархат!
На відміну від давніх єгиптян, християни не святкували своїх днів народження. Вважалося, що світ – місце для скорботи й печалі, тому радісною новиною є не народження, а позбавлення від гріхів. Згодом таке бачення набуло м’якшого втілення, і, починаючи з XII століття, дні народження - як чоловіків, так жінок і дітей, почали святкуватися.
Винахідниками цього свята стали, як не дивно, не китайці, а німці. Саме вони розпочали традицію розбудити зранку дитину і подарувати їй пиріг. Свічок мало бути стільки, скільки років виповнилося. Пиріг не різали одразу, а чекали, доки малюк загадає бажання й задує усі свічки. Бажання обов’язково здійсниться, якщо про нього нікому не казати.
Тягати за вуха, як виявилося, - це стародавній звичай. Наші предки вважали, що такі «вправи» допоможуть відігнати злого духа. В Англії іменинника беруть за руки-ноги і підкидають стільки разів, скільки виповнилося винуватцю свята, та ще й додають рік на щастя. В Ізраїлі той, у кого день народження, може відчути себе королем чи королевою. Спитаєте, чому? Вся справа в тому, що іменинника піднімають угору разом зі стільцем. Дотепні канадці мастять кінчик носа маслом, щоб невдачі хапали за слизький ніс і тікали.
Африканські країни багаті на свої ритуали. Так, діти, які досягнули певного віку, щоб потрапити у плем’я, мусять пройти випробування. До того ж, африканці вельми скупі на Дні Народження. Для прикладу, члени одного з африканського племені святкують власний день не частіше, ніж раз на вісім років!
Натомість українці теж не стояли осторонь, коли всі інші народи дружно складали звичаї до дня народження. Тому, завдячуючи нам, з’явилася традиція дарувати торти. У давнину українці випікали короваї, але до нас цей обряд прийшов трохи «осучасненим». Замість короваю в наші часи печуть смачні тортики.
Отож, тепер ви точно знатимете, що означають ті чи інші традиції, і не будете ображатися, коли вас тягатимуть за вуха. І нікому-нікому не розкажете про те, що загадали, задуваючи свічки на тортику.
І задумаймось над тим, що, можливо, слова знаменитої пісеньки і не такі аж і правдиві… Можливо, ми самі себе затиснули в рамки одного дня святкування? Чому б не святкувати, приміром, День Хрестин, День Ангела?