На самому початку хочу зауважити, що неможливо віднайти сенс життя іншої людини. Кожен має зробити цю працю самостійно. І навіть не один раз, а найкраще кожного дня наново.
Пропоную тільки декілька думок, які відображають моє особисте ставлення до життя. Їх не складно заперечити, але вважаю, що відповідь на поставлене питання є задовільною не тоді, коли вона є повністю логічно обґрунтована і не піддається жодній критиці, а тоді, коли вона служить практичним орієнтиром в щоденному житті. Одже, якщо ці думки будуть корисними для когось у власному пошуку – тоді ціль осягнена.
Напевно, говорити про сенс життя в наші часи є дуже непросто. Адже культура постмодерну настільки розмила взагалі поняття сенсу, що важко сформулювати якісь загальні позиції в цьому питанні. Кожен має визначити свій власний сенс і жити згідно нього. І в цьому є рація. Бо, на відміну від Середньовіччя, ми не можемо абстрактно сконструювати спільний світогляд для кожної людини і змусити прийняти його. Чисельність різних філософських, релігійних чи ідеологічних пропозицій розуміння світу створюють неабияку складність в тому, щоб віднайти щось «для себе», або ж створити свою власну модель. Через це можемо досвідчити певну розгубленість в пошуках сенсу, особливо серед молодих людей, які неодноразово змушені все перепробувати, аби віднайти істину.
На жаль, не кожен, однак, здатен добратись крізь всі ці пропозиції до остаточної істини (як це вдалось, скажімо, св. Августину, чи вже в наші часи - св. Едиті Штайн). Не останнім фактором є те, що існування такої істини багатьма сучасними «авторитетами» радикально заперечується. Інша перешкода для молодої людини полягає в тому, що здається, що на цей пошук є багато часу, ще є багато сил і поспішати немає куди. Однак дуже швидко екзистенціальна втома від невизначеності і примноження побутових проблем відтісняють «думки про вічне» десь поза межі повсякденних справ, до кращих часів (скоріш за все, до пенсії). І людина лишається без визначених життєвих орієнтирів, живе одним днем, аби тільки до завтра, до відпустки і т. д. Але ці змагання корисні, власне, заради того, щоби на пенсії не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки.
Отже, говорячи про сенс життя, передусім, треба подивитись на життя з іншого боку. Тобто, не від початку і далі, коли воно здається ще повним перспектив, сподівань і мрій, а з кінця. З перспективи того, що колись (рано чи пізно – це нікому невідомо) воно закінчиться. І що тоді? От саме це питання і допомагає подивитись на все життя у цілому. Чи буде воно просто множиною сірих буднів і побутових клопотів, чи варто надати йому якусь більш високу мету. З позицій матеріалістичного світогляду, відповідь є проста – треба сумлінно працювати, виконувати свій обов’язок (типу “посадити дерево, виховати сина і побудувати дім”) - в цьому і є сенс існування людини. Хоча справжньої відповіді про сенс в цьому разі ми таки не знайдемо, бо виразно бачимо, що цей світ не вічний, колись закінчиться і його існування. А навіщо тоді сумлінно працювати – будувати, ростити, виховувати, якщо і так все це остаточно згине? Натомість для людини, котра дійсно вірить у Христа, повністю довіряє і уповає на Нього, перспектива кінця життя є тільки часткова, бо життя продовжиться далі, тільки в тому напрямку, який ми йому надали в житті земному.
В цьому разі істотним є розуміння того, що кожен прожитий день є кроком до вічності і кожен день визначає, якою вона буде. Напрямок до щасливої вічності нам вказала одна Людина, Котра перейшла ту межу і відкрила нам завісу. Христос Своїм Воскресінням показав нам мету. Він також показав нам шлях. Тож сенс християнского життя є в тому, щоб іти за Ним. Але кожен має свою особисту дорогу за Христом. А Євангеліє є тим путівником, який щодня відкриває нам шлях. І через цю Добру Новину Ісус перемінює сірі будні життя в неперевершену пригоду. Отже, варто віднайти остаточну істину в Тому, Хто Сам про Себе сказав “Я є дорога, правда і життя” (Йн. 14,6). А світло Його Воскресіння нехай освітлює наше життя і наповнює його сенсом кожного дня!
О. Станіслав Олешко
Християнський портал КІРІОС за матеріалами Католицького медіа-центру.