Президент підписав законопроект, який - серед іншого - запроваджує резонансні зміни до Закону «Про свободу совісті та релігійні організації».

Це питання вже тривалий час обговорюють аналітики, наголошуючи: подібно до радянських часів, підписаний закон надає право контролю за діяльністю релігійних організацій широкому колу органів влади. Натомість релігієзнавець - кандидат політичних наук, доцент ЛНУ ім. І. Франка Андрій Юраш підкреслює: цей закон не може, за своїм характером і суттю, радикально вплинути на перебіг релігійних процесів в Україні. 
  Закон «Про свободу совісті та релігійні організації» є палкою з двома кінцями, - зазначив 7 грудня Андрій Юраш.
  «З одного боку, тут немає чогось того катастрофічного, що багато аналітиків прогнозують і з чим пов’язують ці зміни. Цей закон не може, за своїм характером і суттю, радикально вплинути на перебіг релігійних процесів в Україні. Тобто, це - не  катаклізми, не катастрофа, не кінець світу. Це є єдина площина – посилення рівня державного регулювання і втручання у релігійну сферу. Поки що цей закон не передбачає жодних механізмів інтервенції, бо регулювання на рівні фіксації і реєстрації – це є одна річ, і, власне, аналітики говорять не стільки саме про закон, як про його можливі наслідки і поглиблення», – зауважив релігієзнавець.
   «Також важливо наголосити на тому, що Президент - і це не симптоматична річ, але вона не є випадковою - підписав ці зміни, незважаючи на рекомендацію Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій. Й саме цей факт, мабуть, є найбільш промовистим. Річ у тому, що супроти цього закону виступили не лише ті Церкви, які традиційно перебувають в опозиції до Президента, зважаючи на те, що у нього є однозначні конфесійні переваги, пов’язані з його належністю до Української Православної Церкви (МП). Але власне, і УПЦ (МП), яка є членом цієї Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, і також підписала документ, в якому вона виступає супроти цих доповнень.
   Візьмемо до уваги, що недавно так само Президент підписав закон про біометричні паспорти, проти якого не так виступали всі Церкви, як категоричним опонентом була його рідна УПЦ (МП). При тому, Глава держави підписав і цей закон. 
  Тепер повертаємося до Закону"Про свободу совісті та релігійні організації". Держава не випадково хоче посилити контроль.  Релігійна організація могла діяти і без державної реєстрації, просто де-факто провадячи свою діяльність. У принципі, і цей закон не змушує будь-яку релігійну організацію обов’язково реєструватися. Але якщо вона хоче набути статусу юридичної особи – вона це мусить зробити. Тому є дві процедури, і, власне, наголошують на неузгодженні реєстрації – у Міністерстві культури і в Держреєстрі. Тобто фактично додається лише реєстрація Держреєстру. Якщо подивитися, з точки зору держслужбовця, соціолога релігії, науковця, то в цьому можна навіть шукати певні позитиви. Ми будемо бачити стовідсотково якісну репрезентацію картини релігійного життя у державі», – пояснив Андрій Юраш.
  «Але, з одного боку, є позиція Церкви, з іншого – суспільна перспектива сприйняття. Держава прагнутиме  встановити більш ретельний контроль і за самими процесами реєстрації. Другий крок може бути – за фінансовою діяльністю релігійних структур. Далі – за характером підготовки кадрів церковнослужителів… І таких прикладів можна наводити багато. Логічно, що все це викликатиме очевидний спротив з боку Церков», – вважає експерт.
   Але, наголошує Юраш, до цього законопроекту треба підійти спокійно, подивитися - як саме він діятиме на практиці, і тоді, в рамках уже якогось накопиченого досвіду, можна буде знову консенсусно звертатися до Президента з приводу доречності чи недоречності його імплементації і можливості внесення якихось корекцій в майбутньому.

        Про це повідомляє християнський портал КІРІОС з посиланням на zik.ua