Усікновення голови св. Івана ХрестителяПісля того, як Святий Іван Предтеча охрестив Господа, цар Ірод Антипа, правитель Галілеї, посадив його у темницю. Про його мученицьку кончину оповідають Євангелія від Матфея (Мт.14:1-12) і Марка (Мк.6:14-29).

У царя була законна дружина, дочка аравійського царя Арефи. Ірод залишив її і жив разом з Іродіадою, дружиною свого брата. Пророк Іван неодноразово викривав його, але цар не посмів заподіяти йому зла, позаяк шанував Івана Хрестителя як пророка і боявся народного гніву.

У день свого народження Ірод влаштував пишний бенкет, на якому перед гостями безсоромно танцювала Саломія, дочка Іродіади. Вона так догодила цим Іроду, що він поклявся перед гостями дати їй все, чого б вона не попросила. Саломія пішла до матері за порадою. Іродіада навчила дочку просити голову св. Івана Хрестителя на таці. Ірод засмутився: він боявся гніву Божого за вбивство пророка, але не насмілився порушити необережну клятву.

Св. Івану Хрестителю відсікли голову і віддали Саломії. За переказами, голова продовжувала викривати Ірода і Іродіаду. Злісна Іродіада попроколювала язик пророка шпилькою і закопала голову в нечистому місці. Але Іванна, дружина царського урядника Хузи, таємно взяла святу голову, поклала в посудину і поховала її на Єлеонській горі, в одному з маєтків Ірода. Тіло св. Івана Хрестителя взяли його учні і погребли його.

Божий гнів і справедлива відплата послідували на тих, хто зважився погубити пророка. Саломія переходила взимку річку Сікоріс і провалилася під лід. Голову її, відрізану гострою крижиною, принесли Іродові та Іродіаді, як колись принесли їм голову св. Івана Предтечі, а тіло її так і не знайшли. Аравійський цар Арефа вислав свої війська проти Ірода і завдав йому поразки. Римський імператор в гніві заслав Ірода разом з Іродіадою до Іспанії, де вони і загинули.

Через багато років після страти св. Івана Хрестителя  земля, в якій була захоронена посудина  зі святою главою Предтечі, перейшла у власність благочестивому вельможі Інокентію: цю посудину був знайдено при будівництві церкви. Але перед своєю смертю, боячись, щоб святиня не була зневажена іновірцями, Інокентій  знову приховав її в тому ж місці.

Минуло багато років, церква, побудована Інокентієм, прийшла в запустіння. У дні імп. Костянтина двом ченцям, які прийшли на поклоніння до Єрусалиму, двічі з'явився св. Іван Хреститель і вказав місце знаходження своєї чесної голови. Відкопавши святиню, ченці поклали її в мішок з верблюжої шерсті і вирушили додому, але по дорозі зустріли незнайомого гончара, якому довірили нести дорогоцінну ношу. Тоді гончару з'явився сам Предтеча і велів бігти від недбайливих ченців разом з ношею. У сім'ї гончара чесна глава зберігалася і передавалася з покоління в покоління в запечатаній посудині, поки нею не заволодів священик Євстафій, уражений єрессю аріанства. Користуючись чудодійною силою, що виходила від глави, він спокусив безліч людей в свою єресь. Коли ж його блюзнірство відкрилося, він утік, закопавши святиню в печері поблизу Емесси, сподіваючись згодом знову забрати її. Але Бог цього не допустив. У печері оселилися благочестиві ченці, і на цьому місці виник монастир.

У 452 р. архімандриту монастиря Маркеллу св. Іван вказав у видінні місце поховання своєї голови, і вона була знову знайдена. Святиню перенесли в Емессу, а потім до Константинополя. Свято першого і другого чудесного набуття глави Івана Хрестителя відзначається Церквою 24 лютого (9 березня - за новим стилем).

Близько 850 р., коли в Константинополі виникли заворушення, пов'язані з посиланням св. Івана Златоуста, глава св. Івана Хрестителя була віднесена в Емессу, а звідти, під час набігу сарацинів, - в Коман, де була захована пізніше, за часів лютих іконоборчих  гонінь. Після відновлення іконошанування Патріарху Ігнатію вночі на молитві було вказано місце, де зберігалася чесна глава. Святиня знову була знайдена і перенесена в придворну церкву; частина її зберігається на Афоні. Свято третього віднайдення  голови св. Івана Предтечі - 25 травня (7 червня - за новим стилем).

На згадку усікновення голови святого Івана Хрестителя Церквою встановлене вшанування і строгий піст - як вираз суму й скорботи християн про насильницьку смерть цього великого пророка.

 

*                                   *                                    *

Саме цього дня, 11 вересня 1971 р. помер колишній радянський партійно-державний керманич Нікіта Хрущов: тойякий у середині жовтня 1964 р., тобто якраз на свято Покрову  Пресвятої Богородиці, своїми найближчими соратниками був усунутий від влади і відправлений на пенсію. (Й це саме він, тодішній перший секретар ЦК КП(б)У,  - поміж багато чого іншого - прямо був причетний, зокрема, і до розстрілу 10 вересня 1941 р. НКВДистами, причому, вже безпосередньо в Биківнянському лісі, всіх в'язнів київських тюрем.) А от, заініціювавши на початку 60-х рр. нову хвилю антирелігійних утисків, дискримінацій та репресій, зухвало "передрікав" і похвалявся, що, мовляв, до 1980 р. в СРСР буде геть "викорінене" християнство та, загалом, будь-яка віра в Бога. А от "останнього віруючого і священнослужителя" (начебто) покажуть по ТБ... Одначе, як відомо, Божий Промисел просто посміявся з цих - вельми легковажних і утопічних задумів і фантазій.

Водночас певні богоборчо-мракобісні чинники ніяк не залишили осторонь подібних своїх  намірів і домагань...

Й тут, мабуть, принагідно варто - і якраз у цьому ж контексті - згадати, що 9 вересня 1990 р. в Підмосков'ї - по дорозі до свого храму на недільну літургію - був по-звірячому вбитий відомий російський православний священик: визначний душпастир-місіонер і проповідник Христового Євангелія та богослов-літератор: протоієрей Олександр Мень. І який, до того ж, - опріч іншого - послідовно виступав і закликав до взаємопорозуміння і зближення із західним християнством (причому, обома його основними течіями)Так виглядає, що Боже Провидіння доручило, зокрема, цьому - воістину натхненному й провадженому Святим Духом священнослужителю та високоосвіченому інтелектуалу (і, між іншим, батьки якого походили якраз з українських теренів) заініціювати й генерувати в Росії велике євангельське духовне пробудження й навернення. Як простих людей, так і особливо - серед тамтешньої інтелігенції (різного етнорелігійного походження).

Одначе згадані вище - різношерстні і строкаті (та вельми агресивно-злобні) сили диявольсько-демонічної темряви і мракобісся (включаючи чорносотенно-ксенофобні і т. п. чинники), що вже вельми давно звили гніздо й перетворили нашу північно-східну сусідку - і чому також є і низка біблійних (а також Фатімських тощо) пророчих візій-підтверджень, - по суті, на свій потужний стратегічний світовий плацдарм і знаряддя, дуже по-дикунському й жорстоко розправилися з ним. (І, як виглядає,  руками агентів КҐБ.) Причому, у спосіб, дещо схожий до вбивства святого Івана Хрестителя: і навіть календарно (9. 09. 1990 р.) це звіряче вбивство майже збіглося з церковним (за старим стилем) згадуванням Усікновення голови вікопомного Божого служителя.  (Й, до того ж, не лише, судячи з усього, колегами-правонаступниками більшовицько-сталінських репресивно-каральних органів, а й через біблійні містично-сакральні 49 (7х7) років, коли ті їхні НКВДистські попередники,  як згадувалося вище, повбивали всіх в'язнів київських тюрем...)

 

І це саме ті сили і чинники, які - поміж дечого іншого - згуртувалися, зокрема, довкіл імперсько-шовіністської ідеологеми та міфології "русского міра" (в т. ч. з його псевдо-"православною" складовою), наразі здійснюють зухвалу й цинічну - криваву збройно-гібридну агресію  супроти суверенної й соборної України та її різнобарвного патріотичного християнства. А особливо, коли наприкінці лютого 2022 р. спалахнув її новий і, причому, ще значно масштабніший та криваво-руйнівний і нищівний виток... І слава Богу за Україну та її відважних захисників-героїв!

Разом з тим хочеться вірити й надіятися, що всемогутній і милостивий Господь ще ніяк не поставив Своєї остаточної крапки в справі відродження й спасіння багатьох людських душ на цих величезних - євразійських теренах сучасної РФ (країни-агресора), а також інших пострадянських країн. І що - зокрема і саме для цього - Він наразі готує (в т. ч.) правдивий і різноликий Божий люд якраз України. Тобто саме тієї землі, головним чином, звідки - впродовж низки століть, включаючи і сучасну добу - Боже світло і спасіння Євангелія і Христової віри благодатно поширювалося й поширюється далеко-далеко на Північ і особливо Схід. А нині - вже навіть і навсюдибіч... 

І це тим паче актуальне й нагальне, що, судячи з усього, сучасний світ нині проживає якраз в завершально-ЕСХАТОЛОГІЧНІ - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) Історії спасіння людського роду. Це - коли надзвичайно диявольсько-демонічні "ось, темрява землю вкриває, а морок - народи" (Іс.60:2). Й тому чимале "горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому залишається часу" (Одкр.12:12). І, загалом, в сутність і зміст євроатлантичної цивілізації (і навіть в деякі християнські спільноти) "прийде відступлення" - в т. ч. ліволіберально-глобалістського (гендерно-політкоректного та содомсько-збоченого) й іншого ґатунку - та, зрештою, у світі "відкриється чоловік гріха, син погибелі [Антихрист], який противиться і звеличується над усім, що зветься Богом, або святинею, так що в храмі Божому cяде він, як Бог, і за Бога себе видаватиме" (2Сол.2:3,4). А тим "храмом Божим", як відомо, передусім є якраз наше людське СЕРЦЕ!

І серед багатьох фактів, подій і знамень, що свідчать на користь такого висновку, можна навести, зокрема, різке посилення і активізацію міжнародного тероризму, а особливо на межі ХХ і ХХІ ст. і далі. В т. ч. варто згадати і таку великомасштабну криваву трагедію, як повітряно-терористична атака ісламістських екстремістів, вчинену проти США. І якраз у той же самий день (тобто згадування Східною Церквою - за Юліанським календарем - усікновення голови св. Івана Хрестителя): 11 вересня 2001 р.

Себто саме через якісь лічені 2,5 місяці після історичного паломництва св. Папи-поляка Івана Павла ІІ в Україну - щодо близькосхідного регіону - "у землю північну" (Зах.6:8), яку він пророче бачив і характеризував не інакше, як "лабораторією екуменізму" (в розумінні ХРИСТИЯНСЬКОЇ єдності). А також те сталося якраз через 18 місяців після дуже важливої і знаменної ДУХОВНОЇ події: 12 березня 2000 р. у Ватикані він, Іван Павло ІІ, щиросердно ПОКАЯВСЯ і ПЕРЕПРОСИВ за ВСІ ті тяжкі й прикрі гріхи, злочини і беззаконня, що їх нерідко чинили окремі члени, групи і цілі структури Католицької Церкви впродовж низки століть.

І т. д. й т. п.

 

[А от про ДУХОВНЕ значення цього візиту Римського первосвященика-слов'янина в нашу незалежну державу можна детальніше ознайомитися з відповідними міркуваннями і спостереженнями, опублікованими на цьому ж порталі. І для цього слід в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) набрати і відкрити такий текст (заголовок): "23 червня - Святого священномученика Тимотея - Кіріос".]

 

Крім того. Ця вельми жахлива, криваво-трагічна подія - терористична атака у день 11 вересня 2001 р., що, до того ж, тогоріч збігся із старозавітнім Святом труб (Новим роком - на івриті Рош-га-Шана), як видається, також (в цілому) свідчить про неабияку загрозу й небезпеку  євроатлантичній цивілізації з боку - серед низки іншого - радикально-ортодоксального й войовничого ісламського фундаменталізму. І який наразі стрімить і прагне - після "відкриття (загарбання) Константинополя" (1453 р.) - будь-що "відкрити Рим", а також "звільнити і повернути [собі] Ель-Кудс та всю Палестину" (Єрусалим і цілу Обіцяну Святу Землю). Себто: захопити й утвердити своє - чи не всеглобальне домінування й панування. При цьому геть "скасувавши" християнську віру й культуру...

Між іншим, подібні же й співзвучні цілі й завдання - і, зокрема, встановлення своєї ультратоталітарної диктатури ледь не над усім людством та, по суті, досягнення повної дехристиянізації вищеозначеної євроатлантичної цивілізації і культури (="воцарювання Антихриста") - мають на меті й певні і вельми впливові й потужні кола. Тобто ті наднаціональні фінансово-бізнесово-олігархічні й політичні структури, що їх деколи називають "світовими залаштунками" чи навіть тіньовим "світовим урядом". (І, дуже схоже, на чолі якого - при його ймовірній майбутній легалізації і легітимізації - і має стати сам Антихрист та його лжепророк)...

І цей факт мимоволі наводить на - по-своєму доволі логічне й правдоподібне - припущення й висновок. Що кривавий ісламістський тероризм - це нині (де-факто) також одне зі своєрідних знарядь в руках цих кіл. Й, зокрема, що до того супержахливого теракту 11 вересня 2001 р., не виключено, були причетні не лише суто ісламістські екстремісти (в т. ч., приміром, є деяка інформація про ймовірну участь у його підготовці, скажімо, і певних впливових чинників Саудівської Аравії тощо)... І що, можливо, це була (до того ж) - і саме в 30-ту річницю смерті горезвісного невдалого "хоронителя" християнства й, загалом, віри в Бога Хрущова - і своєрідна "відповідь" (реакція) усіх тих - різнорідних - сил диявольсько-демонічної темряви і мракобісся на згадані вище: покаяння, що його публічно проголосив за 1,5 роки до того єпископ Риму Іван Павло ІІ, а також його історичні відвідини нашої незалежної держави - землі славного Господнього ІІ Єрусалима (Києва)...

В усякому разі, ця подія була - досить цинічно й спекулятивно - використана ними і як дуже зручний і зовні "благопристойний" привід ("загрози тероризму") для поступового - в т. ч. і на законодавчому полі - встановлення й утвердження свого (означеного вище) ультратоталітарного панування й домінування ледь не в усьому світі. Включаючи - з метою виявлення та дискримінації і переслідування всіх "підозрілих" і незгодних - абсолютний контроль і стеження чи не за всіма мешканцями планети Земля: використовуючи (в т. ч.) досягнення новітніх цифрових технологій. (І  ледь не всі такі супермодерні чудо-пристрої своє первісне випробування і практичне застосування проходять, здебільшого, на теренах дуже відомої - величезної східноазійської країни, що, починаючи з 1949 р. і аж дотепер, знаходиться під абсолютною владою червоного комуно-"дракона". Того самого затято-антихристиянського "дракона", який не лише жорстко дискримінує і переслідує у себе вдома будь-яких інакодумців та інакших, а, по суті, є дієвим партнером-конкурентом і складовою частиною вищезгаданих "світових залаштунків"... І тому, мабуть, зовсім не випадково, що, скажімо, т. зв. "пандемія коронавірусу" наприкінці 2019 р. - раптово й гучно - спалахнула, а затим дуже стрімко й зловісно пішла "гуляти" цілим світом саме з цієї країни...)

Отже, войовничий ісламістський екстремізм - це одне, але ніяк НЕ ЄДИНЕ знаряддя в тих злочинних - "залаштункових" руках!

А також - і в цьому ж контексті. Події 11 вересня 2001 р., дуже схоже, попереджають і про наближення і настання, з іншого боку, багатьох праведних і справедливих Божих судів. В т. ч. і над сучасною міжнародною секулярно-квазіліберальною системою (гендерно-політкоректною і толерантно-гомофільною - т. зв. "Ґейропою"). Тією системою в руках тих же самих - означених вище кіл ("світових залаштунків"), яку нині чимало хто - активно й посилено - силкуються впровадити й геть утвердити і в Україні.

Тобто над тим - принаймні, багато в чому (і по суті) безсоромно-гріховним і розбещеним світом, що, починаючи від каламутного вибуху т. зв. "сексуальної революції" та інших спотворень і деформацій (на зламі 60-70-х рр. ХХ ст.) і далі, все далі й далі відступає від Всевишнього Творця та Його засадничих заповідей і норм. Відрікаючись і тікаючи геть від своїх християнських витоків і коріння, він усе більше й більше сповзає у прірву конче безвідповідального і самозгубного - і, зокрема, лівацько-ліберального ("неомарксистського") духовного, морального (та різного іншого) занепаду і деградації, розтління, збочення і беззаконня... Принаймні, практично й сукупно - у низці важливих аспектів і факторів.

І, як стосовно початку цих - вищезгаданих Божих судів каже і обіцяє Сам Господь, напередодні того часу, як уже вдруге "прийде Бажаний усіма народами" - Христос-Месія, ось "Я потрясу всі народи, море і сушу", а також "потрясу Я небо і землю; і скину престоли царств, і знищу силу царств язичницьких, перекину колісниці й тих, що сидять на них, і скинуті будуть коні і вершники їх, один мечем іншого" (Аґ.2:6,7,21,22).  Амінь.

 

Одначе вже "час розпочатися судові [якраз] з дому Божого; а якщо перше почнеться з нас, то який кінець тих, хто противиться Євангелію Божому? І якщо праведний ледве спасеться, то нечестивий і грішний де з'явиться?" (1Пет.4:17,18). А, тим паче, коли такий спротив "нечестивого і грішного" чиниться цілком СВІДОМО, ЦИНІЧНО і ЗУХВАЛО!

Й тому у цей день та загалом - за заступництвом св. Господнього Предтечі - молімо й благаймо милостивого Бога, щоби Він потужно відродив і обдарував Свою правдиву - різнобарвну та соборну Христову Церкву на Сході і Заході цим благословенним духом, силою та практично-послідовним служінням свв. пророків Іллі та Івана Хрестителя. Аби натхненні й проваджені Святим Духом істинні християни різних традицій, деномінацій та юрисдикцій - "щоб усі були єдине" й "щоб вони були звершені в єдності" (Ін.17:21,23). В єдності й правдивій і щирий любові - до Бога та один до одного та решти людей. Та щоб повсякчас було "чути про вас, що ви стоїте в одному дусі, змагаючись однодушно за віру євангельську" (Фил.1:27).

Задля того, аби, зокрема, рішуче,  неспростовно й успішно викривати і протистояти в суспільстві всякому ідолопоклонству, поганству та окультизму, квазі-релігійному фарисейству (лицемірству), огидному збоченню  (в т. ч. содомському, а також екологічному і всілякому ін.) та беззаконню, агресії, евтаназії і дітовбивствам (абортам), нетерпимості й ворожнечі (включаючи будь-яку ксенофобію та шовінізм, расизм та "расизм навпаки", антисемітизм і т. п.), будь-якій несправедливості (соціальній тощо) і неправді. І в їх числі - вітчизняній системі прогнило-беззаконного - кланового олігархату та (ледь не) всеохоплюючої злочинної корупції. Та, зокрема, захищаючи й зміцнюючи персональну і суспільну мораль та інституцію традиційної сім'ї і родинні цінності тощо, щоб "багатьох" людей "навернути до Господа Бога їхнього" та "щоб навернути серця батьків до дітей [та дітей - до батьків], і непокірних - до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений" (Лк.1:16-17; Мал.4:6). Цього разу - вже для грядущого Його Другого, у всій величі і славі та тріумфі, приходу на землю й, відповідно, "перед настанням [судного] дня Господнього, великого і страшного" (Мал.4:5; Іоїл 2:31).

А тому "і буде: всякий, хто [вчасно й у щирому покаянні, тобто смиренно-скрушеному стані духа та наверненні до Бога] прикличе ім'я Господнє [Ісуса Христа], спасеться". Бо тоді Сам Ісус Своїм Святим Духом увійде і житиме в його серці і розумі та сприятиме й провадитиме по життю. І якраз у правдивій і соборній Церкві Божій і "буде спасіння, як [про це] сказав Господь" (Іоїл 2:32; Іс.66:2).

І, як іще наголошує Він, у перебігу - згаданого вище - судного "дня Господнього, великого і страшного", "і ви" теж, спасенні і праведні, "що благоговієте перед ім'ям [і словом] Моїм", судитимете "і будете топтати нечестивих [і беззаконних], бо вони будуть порохом перед стопами ніг ваших у той день, який Я сотворю, - говорить Господь Саваот" (Мал.4:2,3,5).

"Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).

 

[До речі, на цьому ж порталі також опубліковані деякі міркування щодо євангельських принципів соборності і соборноправності побудови і служіння новозавітньої Христової Церкви та спроб і досвіду їх впровадження, зокрема, в історії українського християнства. А також наведений приклад актуальної і змістовної МОЛИТВИ щодо сучасної ситуації в Україні. І для ознайомлення з ними (та певною дотичною інформацією) в Пошуковій системі Кіріоса (чи ukr.net) слід набрати й відкрити такий текст (заголовок): "12 лютого - Собор Трьох святителів: Василія Великого... - Кіріос". А також: "Молитва за спасіння народу й держави Української... - Кіріос".]

 

Усікновення голови Івана ХрестителяСвято усікновення