Коли все буде готове для хресного ходу з хоругвами й чесними образами, священик і диякон зодягаються у ризи та найперше у церкві починають молебень як звичайно. Коли почнеться канон, виходять люди із церкви і йдуть у поля.

І статія

Ставши на першій статії лицем до сходу, священик зі співцями мовлять Псалом 84:

Господи, Ти явив благовоління землі Твоїй,* Ти повернув полонених Якова.

Ти відпустив беззаконня народу Твого,* покрив усі гріхи їх.

Ти спинив увесь гнів Твій,* відвернувся від гніву ярости Твоєї.

Приверни нас, Боже спасення нашого,* і відверни ярість Твою від нас!

Чи повік будеш гніватися на нас?* Або простягнеш гнів Твій із роду в рід?

Боже, Ти обернешся і оживиш нас,* і народ Твій звеселиться в Тобі?

Вияви нам, Господи, милість Твою,* і спасення Твоє дай нам.

Послухаю, що скаже до мене Господь Бог,* бо Він скаже мир на народ Свій,

і на преподобних Своїх,* і на тих, що серце до Нього звертають.

По правді спасення Його близьке для тих, що бояться Його,* щоб оселити славу на нашій землі.

Милість і істина зустрілися,* правда й мир поцілувалися.

Істина з землі засяла,* і правда з неба прихилилася.

Бо Господь явить добрість,* і земля наша дасть плід свій.

Правда буде йти перед Ним,* і ставитиме на путі стопи свої.

Також:

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя; слава Тобі, Боже (3).

 

 

Тоді диякон:

Господеві помолімся.

Хор: Господи, помилуй.

І священик читає молитву:

Всемогутній превічний Боже, Отче милосердя, споглянь, молимось Тобі, на наші щоденні потреби, і врожай задовільний щедро даруй для життя нашого. Возвелич над нами ім’я Твоє святе, і на поля, виноградники і сади наші вилий прещедре Твоє благословення, щоб усі труди рабів Твоїх, дерева і висадки наші повнотою плодоносили. Відверни, милосердний Боже, від плодів наших неприязне небо, холоди, хвилі, гради, дощі, шкідливу многоту вод і всяке лихо, яке може завадити людським потребам. Бо Ти єси Бог наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Також диякон виголошує:

І щоб сподобилися ми слухання святого Євангелія, Господа Бога молім.

Хор: Господи, помилуй (3).

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Матея святого Євангелія читання.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик читає Євангеліє від Матея,

зачало 44 (Мт. 12:1-8):

Того часу Ісус проходив ланами в суботу. Учні ж Його, зголоднілі, заходилися рвати колоски і їсти. Побачили це фарисеї і кажуть до Нього: «Он Твої учні роблять те, чого не можна робити в суботу.» Він відповів їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів був він і ті, що були з ним? Як він увійшов у дім Божий і спожив хліби предложення, яких, за винятком самих священиків, не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були. Або хіба ви не читали в законі, як священики в суботу порушують у храмі суботу і не мають провини? А Я кажу вам, що тут більше, ніж храм. Якби ви зрозуміли, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – ви безвинних не осуджували б. Бо Син Чоловічий – Господь і суботи.»

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

 

І знову диякон:

Господеві помолімся.

Хор: Господи, помилуй.

І священик читає іншу молитву:

Всемогутній Боже, милосердя Твоє призиваємо, щоб оце насіння, яке Ти благозволив повітрям і дощем виростити, напоїв єси благословенням Твоїм. Подай, Владико, людям Твоїм завжди благодарити Тебе за Твої дари, а від безпліддя землі душі голодних відверни, щоб убогий і багатий, недужий і сильний славили ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Також священик підносить у руці чесний хрест і благословить посіви, кажучи:

Нехай благословить нас Бог, Бог наш благословить нас, Бог і землі нашій всепліддя подасть, і сторицею прорости сотворить плодам її, щоб, прийшовши з радістю, снопи наші з благодарністю зібрали ми, в Христі Ісусі, Господі нашому, якому належить усяка слава, честь і поклоніння, з безначальним Його Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Його Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Також священик кропить поля свяченою водою, і йде з людьми далі, співаючи канон молебний.

* * *

 

ІІ статія

Ставши на другій статії на південь, мовлять Псалом 125:

Як утішені були ми,* коли повертав Господь полон Сіону;

тоді уста наші наповнились радістю* і язик наш веселістю.

Тоді говорили між народами:* «Велике Господь учинив з ними!»

Велике Господь сотворив з нами:* ми звеселились.

Поверни, Господи, полон наш,* наче потоки за вітру південного!

Ті, що сіють у сльозах,* пожнуть у радості.

Відходячи, вони відходили та плакали,* покидаючи насіння своє,

а вертаючи, прийдуть у радості,* збираючи снопи свої.

Також:

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя; слава Тобі, Боже (3).

 

Тоді диякон:

Господеві помолімся.

Хор: Господи, помилуй.

І священик читає молитву:

Владико святий, Отче всемогутній, превічний Боже, молимось усердно Тобі, щоб повелінням милосердя Твого Ти зволив нам подати рясні жнива, обилля плодів, дерев, овочів і примноження усяких речей, і відверни від усіх них пагубні хвилювання небес, холоди і гради. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Також диякон виголошує:

І щоб сподобилися ми слухання святого Євангелія, Господа Бога молім.

Хор: Господи, помилуй (3).

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Марка святого Євангелія читання.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик читає Євангеліє від Марка,

зачало 17 (Мр. 4:24-32):

Сказав Господь Своїм учням: «Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має.» І казав: «Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, – насіння те кільчиться й росте. А як – він сам не знає. Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали.» І мовив: «До чого прирівняємо Царство Боже – або у якій притчі ми його появимо? Воно – немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись.»

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

 

І знову диякон:

Господеві помолімся.

Хор: Господи, помилуй.

І священик читає іншу молитву:

Примнож, молимось Тобі, Владико, на нас милосердя Твоє, щоб на оці паростки зійшло обилля бажаного благословення, щоб ми, сповнення потреб отримавши, завжди величали святе ім’я слави Твоєї. Бо Ти єси Бог наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Також священик, піднісши чесний хрест, благословить посіви, кажучи:

Милість і благословення всемогутнього Бога нехай зійде на оці поля, сади і володіння наші, які я, недостойний ієрей Божий, благословляю і знаменом святого Хреста захороняю в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Хор: Амінь.

І оце:

Благослови, Господи, землю оцю, щоб подала плід благий своєчасно, і нехай ніякий дух хвилювань не зможе шкодити їй, над якою прикликане святе ім’я Твоє.

Хор: Амінь.

По цьому йдуть далі, співаючи канон молебний. Священик же, йдучи, кропить поля свяченою водою.

* * *

 

ІІІ статія

Ставши на третій статії до заходу, мовлять Псалом 146:

Хваліте Бога псалмами, бо річ добра – псалом.* Солодка нехай буде похвала Богові нашому.

Господь, що будує Єрусалим,* збере розсіяння Ізраїля!

Він ізціляє розбитих серцем* і обв’язує рани їх.

Він числить множество зірок* і всім їм дає імена.

Великий наш Господь і велика кріпость Його,* і розуму Його немає міри.

Господь приймає тихих,* а грішників принижує до землі.

Розпочніте Господеві хвалою,* заграйте Богові на гуслі.

Йому, що вдягає небо хмарами,* для землі дбає про дощ,

вирощує траву на горах* і зілля на службу людям.

Йому, що дає худобі поживу її* і воронятам, що призивають Його.

Не силою коня милується Він* і не стегна мужа до вподоби Йому.

Сприяє Господь тим, що бояться Його,* і всім, що надіються на милість Його.

Також:

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя; слава Тобі, Боже (3).

 

Тоді диякон:

Господеві помолімся.

Хор: Господи, помилуй.

І священик читає молитву:

Владико Ісусе Христе, Сину Бога живого, зішли ангела Твого з небес, щоб зберіг ниви, парості і плоди наші від хвильових дощів, від блискавок, від пошкодження птахами, від поїдання мишами, від прогризання червами та від усіх напастей диявольських; щоб зберіг охороною своєю труди наші, і був стіною вогненною навколо них. Благословенням своїм ангельським нехай благословить і примножить паростки наші, щоб ми благословили ім’я Твоє святе, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Також диякон виголошує:

І щоб сподобилися ми слухання святого Євангелія, Господа Бога молім.

Хор: Господи, помилуй (3).

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Луки святого Євангелія читання.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик читає Євангеліє від Луки,

зачало 24-25 (Лк. 8:4-8):

Одного разу, коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до Нього, сказав Господь  притчу оцю: «Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги і було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге впало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним укупі, його заглушила. Нарешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, вродило сторицею.» Кажучи це, Ісус голосно мовив: «Хто має вуха слухати, нехай слухає.»

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

 

І знову диякон:

Господеві помолімся.

Хор: Господи, помилуй.

І священик читає іншу молитву:

Всемогутній превічний Боже, що могутньо утримуєш з нічого створений світ і для життя роду людського поля обробляти повелів, усердно прибігаємо до милосердя Твого, щоб здорове насіння, на цих полях і виноградниках висіяне чи насаджене, Ти поглядом милосердя Твого благословив і подав помірне повітря, і викорінив нечистоту бур’янів і терня, явив парості плодовитими, подав їм за мірою часу досконало зрости, щоб ми, раби Твої, Твоїми стиглими дарами насичені, змогли достойну славу возсилати Тобі завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Також священик піднесеним чесним хрестом благословить ниви, кажучи:

Нехай благословить вас, посіви, Бог Отець; нехай благословить вас Бог Син; нехай благословить вас Бог Дух Святий. Ростіть і множтеся, і наповнюйте житниці і доми наші, на честь всемогутнього Бога і всіх святих.

Хор: Амінь.

По цьому йдуть далі, співаючи канон молебний. Священик же, йдучи, кропить поля свяченою водою.

* * *

 

IV статія

Ставши на четвертій статії на північ, мовлять Псалом 147:

Хвали, Єрусалиме, Господа,* хвали Бога твого, Сіоне,

бо укріпив Він засуви воріт твоїх,* благословив синів твоїх у тобі,

Він забезпечив границі твої миром,* і живить тебе поживною пшеницею.

Він посилає слово Своє на землю,* скоро розноситься слово Його;

Він дає сніг, як вовну,* імлу розсипає, як попіл;

кидає град Свій як крихти хліба,* перед морозом Його хто встоїть?

Пошле слово Своє, і стопить їх,* подме вітер Його, і потечуть води.

Проголошує слово Своє до Якова,* устави та закони Свої Ізраїлеві.

Не вчинив Він так нікому з народів* – і законів Своїх не виявив їм.

Також:

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алилуя, алилуя, алилуя; слава Тобі, Боже (3).

 

Тоді диякон:

Господеві помолімся.

Хор: Господи, помилуй.

І священик читає молитву:

Творче всіх, Боже, Ти рабу Твоєму Мойсеєві мовив: «Скажи синам Ізраїльським: Коли увійдете у землю, що Я дав вам, і зберете плоди її, принесіть нові снопи врожаю вашого до священика, і він принесе сніп перед Господом, щоб бути вам угодними Йому». Просимо безмірну благість Твою, щоб Ти зволив оці паростки, зілля і злаки благословити і до зрілості привести, щоб початки їх Тобі, ієреям Твоїм та вбогим ми змогли дати, а й поживу необхідну нам і худобі нашій з них мати від Тебе, кормителя нашого, якому належить усяка слава, честь і поклоніння, з безначальним Отцем, і з пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Також диякон виголошує:

І щоб сподобилися ми слухання святого Євангелія, Господа Бога молім.

Хор: Господи, помилуй (3).

Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія.

Священик: Мир всім.

Хор: І духові твоєму.

Священик: Від Йоана святого Євангелія читання.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон: Будьмо уважні.

Священик читає Євангеліє від Йоана,

зачало 12 (Йо. 4:35-38):

В той час сказав Господь Своїм учням: «Хіба ви не кажете: Ще чотири місяці, і жнива настануть? А Я кажу вам: Підведіть очі ваші і гляньте на ниви – вони вже для жнив спілі. Хто жне, бере свою нагороду і збирає плоди для життя вічного, щоб сіяч із женцем раділи укупі. В цьому справджується прислів’я: Хто інший сіє, а хто інший жне. Я послав вас жати те, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

 

І знову диякон:

Господеві помолімся.

Хор: Господи, помилуй.

І священик читає іншу молитву:

Владико, святий Отче, Ти створив небо і землю, і безперестанку володієш ними та Своїм провидінням оберігаєш їх. Смиренно просимо Тебе і молимось Тобі, щоб Твоєю незрівнянною благодаттю ці поля, дерева, засіви і луки зволив Ти благословити і подати їм плодоношення, щоб ми, раби і рабині Твої, від них приймали поживу для життя, і потіхи тілесної, і духовного корму душ, та вірно служили Тобі, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

 

Також священик піднесеним чесним хрестом благословить ниви, мовлячи:

Милість і благословення всемогутнього Бога нехай зійде на оці поля, сади і володіння наші, які я, недостойний ієрей Божий, благословляю і знаменом святого Хреста захороняю в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Хор: Амінь.

І оце:

Благослови, Господи, землю оцю, щоб подала плід благий своєчасно, і нехай ніякий дух хвилювань не зможе шкодити їй, над якою прикликане святе ім’я Твоє.

Хор: Амінь.

По цьому вертаються до церкви, співаючи решту молебню. Священик же, йдучи, кропить поля свяченою водою.

Увійшовши до церкви, диякон виголошує єктенію, по якій буває молитва молебню і відпуст звичайний.


 Чин перекладено і впорядковано на основі видань: Требникъ. Ч. 5. Римъ 1953, сс. 165-184; Еyхологїонъ или Требникъ. Ч. 2. Львовъ 1926, сс. 487-493. Псалми чину цитовано за виданням: Молитовний Псалтир. Львів 2002.

Вхід/Вихід