Достойні учасники спільного моління!
Ми з вами зібралися на спільному молінні, щоб вшанувати Пресвяту Богородицю, її свято Покрови, а таких свят, більших і менших, присвячених вшануванню імені Пречистої Діви Марії у році трапляється кілька. Сьогоднішнє називається Покровом, що в нашій мові означає покривати, зберігати, забезпечувати, тощо. Про Марію, Божу Матір, оспівано багато у церковних піснях, літературі, у моліннях, іконах, а для нас дуже поважним є це, що у Службі Божій, Утрені та Вечірні ми згадуємо й оспівуємо Пречисту Преблагословенну Марію багато разів. Хто вона для нас? Чому ми молимося до неї та просимо її про багато справ, і вона дійсно допомагає у наших бідах та мольбах? Тому, що вона не тільки Мати Божого Сина, але вона й наша Мати, сам Бог, Ісус Христос, помираючи на хресті, вказав нам на неї, звертаючись до апостола Івана: «Ось матір твоя» (Ів 19,27). Ми любимо нашу матір земну, котра нас привела на світ, подібно ми повинні любити й любимо нашу Небесну Матір, котра нами опікується, за нас уболіває, а найбільше це те, що вона дбає за наше освячення та спасіння. Їй не так головне, щоб ми жили вигідним та добрим життям на землі, бо й вона жила просто та убого; але вона старається, щоб допомогти нам думати про забезпечення вічного щасливого життя. Сучасний світ, мешканці землі, дуже багато прикладають зусиль, щоб жити довше, вигідніше, не хочуть нічого терпіти, не бажають прощати ближнім, здається, що роблять великі поступи у науці та техніці, а разом з тим відступають у моралі та у гідній поведінці людини.
Ми є свідками, як розгульно живе більшість молодих людей – і не тільки вони. Як топчеться скромність, втрачається чесність, цнотливість, тощо. Куди все це несе сучасну людину? Хто зараз мислить поважно про освячення й спасіння душі? У пісні пісень читаємо: «Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!» (Пп 4,7). Ці слова відносять святі автори до Марії, а ми, як діти Марії, повинні не тільки про це читати, але старатися, щоб присвоювати для себе цей прекрасний клич: усувати грішні вади із свого життя. І ми розуміємо, що тут не йдеться про зовнішню красу, зрештою і її дає Господь, кожній людині інакшу. І тут ходить про внутрішню красу, що перевищує без порівняння зовнішній вигляд людини. Ми повинні старатися про внутрішнє дозрівання, про наше вдосконалення духа, в чому охоче нам допомагає свята Мати. І Пречиста Діва Марія відрізнялася своєю внутрішньою красою так, що вона перевищувала нею всіх людей і не тільки їх, але вона стояла у святій любові до Господа вище ангелів, тобто небесних сил безтілесних. Від дитинства вона полюбила Господа й не знаходила більшої краси від нього, не було й не буде когось більш досконалого як Творець неба та землі. Отже, вона не бажала втрачати часу на якусь іншу любов, а старалася зростати у любові до Бога і не помилилася в тому. Жила захоплена любов’ю Творця. Люблячи дуже Господа, вона ніби заставляла його, щоб і він любив її більш усіх.
«Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками» (Пп 2,2), - інший пречудний вірш про Марію знаходимо у Святому Писанні. Що означає порівняння лілеї між будяками і любої між дочками? А це значить порівняння Пресвятої Богородиці з жінками та з дівами, що коли-небудь жили, живуть або житимуть на цьому світі. Не можна порівнювати чудової квітки, що притягає своєю красою, своїм запахом та своєю повною принадою, з колючим будяком, що здатний ранити людину, котрого всі уникають, тому що він готовий залишити колючку у тілі, щоб приносити йому терпіння. Лілею плекають на городах, вона виростає на полях, її ставлять у церквах, в домах, інших місцях у чудові вази, щоб її чарівний запах милував нюх, а вигляд – око людини; а будяк стинають, викидають, спалюють, не використовують, позбуваються його, рахують його бур’яном. Так, і далеко більше, Пресвята Діва красою своєї душі перевищує будь-яку душу жінки, діви чи взагалі людини.
Її краса невимовна, її чар душі неможливо зрівняти із будь-якою іншою душею. І красу людини потрібно бачити, насамперед, у внутрішній її поставі, а часто буває, що зовнішня краса, несе внутрішній безлад, бруд та гріх. Душа поражена гріхом, огидніша від якої-небудь стерв’ятини, що розкладається та видає незносний гидкий запах і її вигляд для очей такий же. Послухаймо святого мужа Івана Золотоустого: «Шукай краси духовної; наслідуй жениха Церкви. Тілесна краса породжує велику наглість і багато нерозумного; породжує ревність і нерідко заставляє підозрівати тебе у мерзенних поступках. Але вона, скажеш, приносить задоволення? Один місяць або два, багато, якщо рік, але не більше; від привички це диво тратить свою привабливість. А то, що внаслідок краси буває дурного, залишається назавжди: засліплення, безумство, пихатість» (св. І. Золотоустий, Бесіда 20 на Ефесян). І свою цитату він закінчує тим, що говорить про постійне тривання любові до краси духовної, а не тілесної.
А ось, що говорив великий філософ Сократ про свою жінку, що була зла, пащекувата і прихильна до пияцтва. Це повинно послужити усім, щоб вчитися використовувати різні життєві невдачі, а не перекреслювати їх, як це часто робиться. «(Сократ) На запитання, чому він терпить їй, відповідав, що вона служить для нього домашнім училищем і вправами у любові: я, говорив він, вправляючись щоденно з нею, роблюся більш сумирний з іншими» (св. І. Золотоустий, Бесіда 26 на 1Кор). Який прекрасний урок дає нам, християнам, цей стародавній філософ!
Звичайно, ви розумієте, що я не збираюся критикувати жінок і вважаю, що ви, котрі приходите у церкву, дбаєте за красу своїх безсмертних душ, бо інакше немає змісту приходити сюди й тратити час. А Марія, Богородиця, є для усіх зразком великої святості, а разом з тим і благородності душі. Це про неї мав видіння у 903 році під час молитви святий Андрій Юродивий, коли вона розпростерла свій рантух-шаль над благаючими її людьми про допомогу. І вона допомогла, вороже військо відступило, а народ у Царгороді залишився збережений від нещастя. На пам’ятку цієї події царгородським патріархом було встановлено свято Покрови Пресвятої Богородиці («Життя святих», жовтень, отець Григорій Трух).
І в нашому краю люди не один раз діставали допомогу від Діви Марії. Коли у 1672 році на місто Теребовлю нападали турки і хотіли здобути його, наші воїни відбили їх. Тоді вороги підклали міни під мури міста, щоб висадити його у повітря. А люди цілу ніч молилися до Божої Матері у церкві перед її іконою і благали, щоб зберегла їхнє життя. Міни вибухнули, але підірвали турків, котрі з переполоху відступили від Теребовлі. Львівський єпископ Шумлянський переніс ікону до Львова і помістив її на вівтарі катедрального храму св. Юрія. В день свята Покрови Пресвятої Богородиці у церкві св. Юрія відбувався й відбувається по сьогоднішній день відпуст (пор. о. Г. Трух, там же).
А ми, дорогі брати і сестри, стараймося наслідувати Богородицю у її чеснотах, зокрема спільного родинного життя. Вона не претендувала на керівничку, не нарікала на невигоди, хоч була Матір’ю Божою, але спокійно приймала все, довіряючи Богові, їй цього вистачало. Коли ми одинокі, наслідуймо її святу чистоту, покору та простоту – усі це робімо! Молімося щиро до неї, вона допоможе нам змінитися на краще та стати правдивими її синами й дочками. Пресвята Богородице, візьми нас під свій святий покров!
Бажаю пригадати, що сьогоднішнє свято Покрови, - свято визвольної Армії УПА, котра святкує у ці дні своє 65-річчя. З цією річницею вітаю усіх воїнів УПА та бажаю їм Божого благословення й шани від усього нашого народу.
Звертаю кілька слів до сьогодні поставленого у священство отця Сергія Олінійчука та пригадую про велику відповідальність перед Богом, самим собою та своїм народом за покликання Господнє. Ти, дорогий отче, відгукнувся на заклик Господній, сьогодні став його слугою-священиком, тож служи вірно та гідно, щоб з чистою душею здати колись звіт перед Небесним Отцем за своє служіння. Я, дорогий брате у священстві, прошу тебе сердечно, щоб ти ніколи не заплямив своєї душі жодним гріхом, а тим більше, щоб ніколи не наважився стати при престолі та приносити безкровну жертву, перебуваючи у гріховному стані. Ніхто не сідає із брудними руками до столу, щоб споживати їжу, тим більше ніхто не може наважуватися приступати до приношення безкровної Жертви чи споживати Христа у святому Причасті, маючи душу забруднену гріхами! Гріх, від сьогодні, повинен стати для тебе ще більшим ворогом, це – єдиний ворог, проти котрого ти повинен боротися та призивати своїх вірних до нищівної боротьби проти зла. Твоє життя, як священика, не буде легке, бо й життя нашого Первосвященика, Ісуса Христа, закінчилося ганебно на хресті, - так уважав світ. Але Господь перед тим сказав: «У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я бо подолав світ» (Ів 16,33). І дійсно, Спаситель подолав світ, переміг зло, кинув сатану під ноги, воскрес із мертвих і тріумфу його слави не буде кінця. Звертаюся до вас, дорогі брати і сестри, щоб ви шанували священиків, бо їх поставив Господь.
Це не справа людей судити про їхнє служіння, Бог запитає їх про служіння. Не обертаймо язика проти життя священиків. Послухаймо св. Учителя Церкви: «Чи це гідно прощення, коли в своєму оці не помічаємо колоди, в чужому оці старанно вдивляємося в сучок? Чи не знаєш ти, що судячи так, ти приготовляєш собі ще тяжчий суд? Я кажу це, не оправдуючи тих, хто негідно виконує священство, але жаліючи і плачучи над ними. Однак, я кажу, що на цій основі їх не можна судити підданим, хоч би їхнє життя і заслуговувало сильного докору» (св. І. Золот., «Слово 38, Про сміливе визнання чесного хреста…». Отже, ніхто не має права судити ближнього, тим більше священика, бо Господь собі застерігає такий суд. Як багато людей вважають, що судити священиків належить до них, воюють проти них, не шанують священиків, виступають проти слуг Божих, а не дивляться на свої задні колеса. Пам’ятаймо, що Христос хоче сам осудити священика, він його слуга, котрого знає краще, як хто-небудь із нас знає самого себе.
Дорогий отче, віддаю тебе під Покров Пресвятої Богородиці, твою дружину, дітей, всю твою родину, майбутніх твоїх парафіян. Хай Господь благословить тебе на дорогах священства, котрі для тебе розкинуті тепер всюди! І вас, дорогі брати й сестри, усіх поручаю Покрову Божої Матері й нашої Матері у день її великого свята, хай запровадить нас до вічного щастя у небі. Пам’ятаймо про уважну й покірну молитву до нашої Небесної Неньки. Рятуй нас від зла Діво чиста!
† Ігор (Возьняк)
Архиєпископ Львівський
14.10.2007