Велика глибина корисних для душі думок знаходиться в прочитаному Євангелії. Господь з великої своєї любові навчає нас і хоче щоби кожен , хто буде слухати Його слово, застосував ці знання у своїх духовних подвигах. «Світильник для тіла око» Мт. 6.22. Не можна з цим не погодитися. Якщо людина є сліпа то вона цілковито занурюється в темноту, але в даному випадку Господь нам говорить не про зір як дар бачення, а про зір як око людини, під тим маючи зовсім інше значення – розум. Схиархимандрит Авраам ( Рейдман) пояснюючи це місце Євангелія говорить : « для зору маємо два ока, а для душі одне око – ум».
Коли ми розважимо над цими словами Спасителя, то зрозуміємо їхній глибокий зміст. Знаємо, коли людина має поганий зір або перебуває в темноті, то вона не може повноцінно розглянути якуcь річ, дати вичерпну відповідь чи інформацію про неї. Тоді догадуючись починає своїм розумом чи уявою добавляти чи приписувати цій речі те чого насправді може вона і немає.
Коли око не чисте : людина бачить те, чого нема або не бачить очевидного. Сприйняття дійсності залежить від нашого внутрішнього стану, яке повинне бути як чисте «око». Якщо ми бачимо чисте «око» Мт.6.22 тоді і розум чистий не залежно від речей які вони чи як виглядають. Лукаве «око», є тоді коли людина є під зовнішнім впливом тоді заглиблюється у тьму.
Наша сліпота проявляється в тому, що ми все у світі бачимо без Бога. Тому ми думаємо тими категоріями чи критеріями, які нас відводять від Бога, ми залежимо від матеріального світу і тих дочасних цінностей. Ми починаємо переживати що будемо їсти, що пити, в що одягнемось. Тому Ісус продовжуючи пояснювати нам про чистоту нашого серця та розуму говорить : «не можна служити двом панам одночасно» Мт. 6.24. Служити світові і Богові одночасно є дуже важко. Хотілося щоб ми віднайшли все те, що найголовніше у Бога, із Ним жили, а від світу брали те елементарне для життя. В нас буває навпаки за Бога забули і цілковито віддались світові. Коли людина починає щось робити без Бога, тоді наступає небезпека впасти в гріх. Та слід пам’ятати, що надмірна надія на Бога є також гріхом тобто коли людина взагалі перестає працювати і тільки складає надію, що Господь за неї буде дбати. В нашому щоденному житті маємо дотримуватись тої золотої середини, тобто поступати без крайностей.
Один настоятель монастиря перевіряв келії своїх братів. Зайшов до одного в келію там все чисто, прибрано. Ось в думках і похвалив цього брата кажучи : «має час і на прибирання і на молитву». Зайшов до другого, а в нього все навпаки : не чисто, не прибрано. Засмутився настоятель, але не осудив брата і подумав про нього : « який брат молодець - все залишив і цілковито віддався молитві Богові». Чому так поступив настоятель. Тому, що в нього його «око» було чисте. Він одного похвалив, а другого щоб не осудити теж побачив позитивне і похвалив. Дуже важливо щоб у нашому житті ми могли подібно поступати.
Просимо і молимось щоб наш Ласкавий Господь торкнувся наших черствих сердець і зробив їх чистими, щоб і ми могли все у світі бачити чистим серцем і світлим не затьмареним гріхом розумом, тоді ми можемо не словами, а своїм життям свідчити слова Ісуса : « Світильник тіла око». Амінь.
Протоієрей Тарас Огар