Сумна звістка розлетілася по Івано-Франківській єпархії і навіть за її межами: 7 грудня 2010 року Божого, на 73 році життя відійшов до Господа добрий пастир, вірний трудівник у Христовому винограднику митрофорний протоієрей Юрій Федик, декан Богородчанський Української автокефальної православної церкви.
Отець Юрій народився 3 липня 1938 року у місті Перемишль. В часи депортації був переселений на Західну Україну. У 1957 році закінчив Івано-Франківську середню школу.
У 1962 році закінчив духовну семінарію у м.Луцьк, в цьому ж році одружився з Ганною Денищук, а також був висвячений в сан диякона і священика.
У 1962 році указом архієпископа Івано-Франківського і Коломийського був призначений настоятелем в с.Лісний Хлібичин Коломийського району. Згодом переведений в с.Перерисль Надвірнянського району, де прослужив понад 20 років.
У 1984 році указом архієпископа Івано-Франківського і Коломийського Макарія був призначений деканом Галицьким і настоятелем храму Різдва Христового м.Галича. У Галичі о.Юрій прослужив до 1990 року.
Багато галичан пам’ятають о.Юрія… Не одного він охрестив і повінчав у той час, коли влада вела антирелігійну діяльність, переслідувала священиків, а церковні таїнства і треби доводилось звершувати таємно. Отець Юрій не покинув служіння Христу у Його Святій Церкві, навіть тоді, коли велося жорстке переслідування священиків (як, скажімо, Микита Хрущов обіцяв радянському народу, що покаже останнього попа по телевізору на початку 80-х). Та отець Юрій не лякався, не йшов у підпілля, він відкрито проповідував Христову віру. Пережив він і Хрущова, і інших атеїстів, що йшли проти Церкви. Дочекався незалежності своєї України, якої був щирим патріотом, бо завжди казав, що «Лемківщина, де я народився, така ж Україна, як і Прикарпаття, де я живу, і люблю їх однаково щиро».
Та навіть за часів народження незалежної України він потерпів за свою любов до Бога, рідної Церкви і рідної землі. Бо коли у 1990р. о.Юрій був одним із ініціаторів проведення Собору Православного духовенства у м Галичі, у церкві Різдва Христового, на якому проголосили про вихід Православної церкви Івано-Франківщини з-під юрисдикції Московського патріархату, то на отця знов почалися гоніння, зведення наклепів, та він пам’ятав слова Христові: «Якщо Мене гонили, то й вас гонитимуть» і не упадав духом.
У 1990р. о.Юрій переїжджає до Богородчанського району і у двох селах (Іваниківка та Забережжя) організовує релігійні громади Української автокефальної православної церкви. Під його проводом будуються два величні храми. З того часу о.Юрій служить Богові і людям настоятелем новозведених храмів і стає деканом УАПЦ.
Він щиро служив Богові до останнього подиху, та зболене серце не витримало і перестало битися.
У середу, 8 грудня, Митрополит Галицький Кир Андрій, керуючий Івано-Франківською єпархією УАПЦ звершив чин похорону о.Юрія Федика у храмі села Забережжя, де покійний служив настоятелем. Владиці співслужили отці-декани Івано-Франківської єпархії, а також священики Богородчанського та інших деканатів. Знаю, що молилися за упокій отця Юрія багато священиків в інших конфесіях, бо хоч конфесійність розділяє, та пам’ять, любов до Бога і ближнього об’єднує.
Вірю також, що багато галичан промовлять «Отче наш» за упокій спочилого о.Юрія, бо він був ревним священиком і добрим духовним отцем для багатьох.
Зі святими упокой, Господи, душу спочилого раба Твого, новопреставленого о.Юрія.
Вічна йому пам’ять.
Протоієрей Іоан КУЗЬ, декан Галицький УАПЦ