Одного разу два чоловіки вирішили піти по аварійному підвісному мості. Хоча неподалік був збудований новий і міцний міст, все ж вони бажали зекономити час і легенько (так вони собі гадали) піти по старому. Та коли чоловіки були на середині – міст почав тріщати, а трухляві канати тріскати. Був один вибір - бігти до берега, щоб не впасти. Один чоловік швидкими кроками перебіг на одну сторону, а інший став по-середині, не знаючи, куди йому бігти. Він заплющив очі, а міст почав далі сильно тріщати і впав разом з чоловіком у бурхливу гірську ріку....
Дуже часто люди не можуть зробити вибір у житті, тоді просто закривають очі і тримаються «золотої середини», як вони думають, але насправді летять просто разом з мостом у бурхливі води. Дійсно, часто можна почути вислів: «Я дотримуюся золотої середини. Я не роблю нікому ні погано, ні добре".
Та не може бути золотої середини у виборі між добром та злом. Не можна в Інтернеті відкрити один сайт з християнськими піснями, а інший з картинками насильства та передивлятися під духовну музику... Не можна служити двом панам, не можна запалювати свічку і Богові, і нечистому...
Золоту середину (може навіть краще сказати рівновагу) можна вибрати, коли ми вже на одному з берегів, а не на падаючому мості. Коли ми вже знаємо, що вибираємо добро, тоді золота середина буде проявлятися:
- між матеріальним і духовним (коли ми зрозуміємо, що нам потрібно підтримувати свої тілесні потреби: їжа, вода, одяг, житло, затишок, ніяк не забуваючи, при цьому, про потреби для нашого - "народженого згори" духу: увжне читання й розважання над Словом Божим та іншою духовною літературою, слухання проповідей, катехизацій і реколекцій, постійне відвідування Служб Божих та прийняття Тайн Сповіді й Причастя тощо);
- між відпочинком та працею (жити і працювати лише задля матеріального добробуту перетворює життя у захланність, а надмір відпочинку - у лінивство);
- між розмовою і мовчанням (забагато говорити - недобре, бо багато гріхів ми робимо саме тоді, коли розмовляємо: осуджуємо, пліткуємо, насміхаємось, сваримось. Завжди мовчати - також недобре, адже словом ми можемо розрадити, підтримати та навіть проповідувати Євангеліє хіба зможемо мовчки?)
- між вседозволеністю та забороною. Це стосується особливо виховання дітей. Не можна дітям дозволяти все, бо це зародить у дітях зерна гордині, вседозволеності та непокори. Коли ж забороняти усе, то це призведе до того, що у людини будуть розвиватися такі риси, як невпевненість у собі, злоба на інших, заздрість та ін.
- між сміхом та плачем. Ми повинні плакати над своїми гріхами, сумувати над несправедливістю, але потрібно також щиро посміхатися до людей. Дарувати їм любов, доброту та тепло. Залишатися радісними, бо християнин – це людина радісна. Радість є істотною прикметою Христової віри.
Оля Дідух dyvensvit.org