Певне, немає такої людини, яка б не хотіла бути щасливою. Бо хто з нас сьогодні не хоче бути люблений і хто з нас не хоче любити? Людина шукає любові і щастя. Шукає у різному – у друзях, у родині, в роботі, в грошах, у розвагах. І коли навіть знаходить їх там, то незабаром розуміє, що те щастя і та любов є минущою. Помирають близькі, відходять друзі, втрачається робота і гроші. Тоді людина шукає чогось такого, що б вона мала завжди. І цим "завжди" є любов Ісуса Христа.

Ми часто не довіряємо Богові, чомусь переконані, що Бог не приймає нас такими, якими ми є. Ми тоді гадаємо, що потрібно "заслужити" цю любов; а для цього треба постаратити стати "святим", і аж тоді, мовляв, Бог нас полюбить. Нерідко людина сумнівається в безумовній любові Бога, тому що багато разів розчаровувалась в любові людській. Але потрібно усвідомити собі, що Бог не є такий, як людина, і любов Його не така, як у людини. Багато думають про Бога як про грізного й караючого суддю або дуже далеку святу істоту. Та насправді Він хоче бути другом, люблячим Отцем. Ще в Старому Завіті устами пророка Осії Бог говорить про Свій народ:

"Я брав їх за руки, але вони не розуміли, що то Я доглядав їх. Я притягав їх людяними мотузками – поворозами любові. Я нахилявсь над ними і давав їм їсти". Так само і тепер – Господь піклується нами, бере на Свої батьківські руки – а ми того не розуміємо.

"Бог є любов". "Дивіться, яку велику любов дарував нам Отець, щоб ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними", - говорить апостол і євангелист Іван. Бог любить нас бузумовно – такими, якими ми є. Перед ним не потрібно... Не потрібно бути "ідеальним", щоб бути достойним Його доброти і благості. Любов Бога зцілює від немочей і недуг, лікує від незадоволення собою, оточуючим світом і самим життям. Любов Бога до людини – це щось незвичайне, те, до чого не можна звикнути.

Бог любить нас і в Його планах дати нам мир, мету життя і виразити себе, як особистість. Бог хоче, щоб ми були щасливими, бо Він Сам є абсолютною любов'ю і тому не може бажати комусь зла.

Мабуть, найповнішим і найпереконливішим знаком та доказом любові Бога Отця до нас є Воплочення Його Єдинородного Сина. "Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина Свого – примирення за гріхи наші". Саме на хресті Бог найглибше і дуже наочно показав Свою любов до нас. У розп'ятому Христі Бог принизився перед кожною людиною, Своєю любов'ю благаючи нас відкрити свої серця для Нього. Кожної хвилини Христос стукає у серце людини, щоб вона відчинила його і впустила туди Любов – любов певну, вічну, безумовну. І, відчувши, досвідчивши ту любов, щоб вона стала щасливою і радісною. І вже назавжди.