Ти знаєш, я по іншому не міг....

Не те, щоб зовсім, просто так виходить,

Що й жертву дав, але й своє зберіг,

Лише чомусь спасіння не приходить.

Та, й зрештою, куди йому іти?

В моєму домі ідоли панують.

Навколо є й достойніші світи,

В яких життя так легко не марнують.

А я... та що я? Більше потребую?

Живу як інші - вірю і не вірю,

То на піску, а то на камені будую,

Бо так навчили - вже по іншому не вмію.

Хоча бувають ще такі хвилини,

що хочеться у небо, в висоту...

І жаль, бо я підкорював вершини

Одну за одною, але усе не ту.

Я відкривав незнані горизонти,

Мені здавалося - я світ змінив,

Хоч знав - спасіння не у фондах,

Спасіння в тому, що любив.

Спасіння в тому, що шукав дорогу

До того дому, де безсилий час

Й шукатиму надалі, щоби Богу

Себе віддати просто, без прикрас.

Джерело: dyvensvit.org