19 серпня наша Церква святкує празник світлого Господнього Преображення. Завдання цього празника — звеличувати славну подію Преображення Ісуса Христа, яке деякі святі Отці називають другим Богоявленням.
Празник припадає на час, коли дозріває врожай, тому від найдавніших часів у Східній Церкві цього дня буває благословення первістків земних плодів, щоб прославити Творця, який по своїй милості дає нам щедрі плоди землі. Цей звичай християнська Церква перейняла від Старого Завіту, який приписував приносити первістки плодів до Господнього Храму. У Книзі Виходу читаємо: «Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа, Бога Твого» (Вих. 23:19).
Звичай благословляти у храмах першоплоди приписують вже Апостольські правила з кінця III століття. Апостольські постанови (IV ст.) мають молитву на освячення плодів. Помісний Синод у Карфагені з 318 року у 46 правилі дає приписи про плоди, які приносили до церкви. Шостий Вселенський Собор 691 року говорить про благословення плодів винограду і пшениці. Втім, типіки Великої Царгородської Церкви з ІХ-Х ст. й Евергетицький з X ст. нема згадки про благословення винограду.
У Греції в серпні дозрівають виноград і пшениця. Тому у Візантійській Церкві усталився звичай, за яким на празник Господнього Преображення благословляли в церкві виноград і колоски пшениці. На Русі виноград замінили яблуками й іншими плодами, що достигали під цю пору. Зараз в Україні віруючі приносять на освячення в кошиках здебільшого фрукти: груші, виноград, сливи і, звісно ж, яблука. На честь Преображення один із сортів яблук навіть названо спасівкою, бо вони визрівають якраз напередодні цього празника.
Варто зауважити, що в кошиках часто можна побачити й зовсім непритаманні для нашого краю плоди: банани, апельсини, мандарини, ананаси та інші заморські ласощі. Виникає питання: чи варто купувати їх, щоб покласти до нашого кошика? Щоб відповісти на це питання, варто повернутися знову-таки до Старого Завіту: «Щонайкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа, Бога Твого» (Вих. 23, 19) Отож, по-перше – «первоплід», по-друге «твоя земля», а отже принесене в кошиках для освячення мусить бути вирощене не тільки на власних теренах, але більше того - власними руками і зусиллями. Але ж значна частина українців не має власного городу чи саду, а, так би мовити, «живе на поверсі», - що їм тоді нести в кошиках? Вихід один – брати гроші та йти на ринок за першоплодами. І це буде також правильним вчинком, адже людина заробляє гроші своєю працею, отож і те, що вона придбає за них, буде плодом її праці, її «першоплодом».
Людина приносить Богу плоди природи та свої старання і труд та просить у Творця благословити споживання цієї поживи, щоб через благословенні першоплоди освятилася й сама людина. Цей празник - один з багатьох, які показують, яким нерозривним є зв’язок природи, людини і Бога Творця.
ієрей Тарас Дзьоба